Нібито на першому етапі новація реалізуватиметься, в тому числі, за рахунок держави. У Кабміні розробляється механізм, за якого будуть забезпечені внески від роботодавців у розмірі 1% ЄСВ без зростання додаткового навантаження та добровільні внески від працівника зі «співфінансуванням держави».
Чому реформа назріла
Впровадження другого рівня пенсійного забезпечення, з одного боку, справді перезріло. Пенсійний фонд перебуває в перманентному стані фінансового дефіциту, який цього року складає більше 7 мільярдів гривень. Установа хронічно дотаційна, урядові доводиться компенсувати ці кошти з державного бюджету, який так само має граничний дефіцит у 247 млрд грн. Тобто, українці, по суті, двічі дотують Пенсійний фонд — з ЄСВ і з частини своїх податків.
На цьому тлі, звучать прогнози, що коефіцієнт заміщення заробітку пенсіями знизиться до 2030 року до 18%, зараз цей показник становить близько 30%. Тобто, солідарні пенсії українців, що й без того мізерні, вочевидь, знизяться ще вдвічі. Добровільні пенсійні накопичення, за статистикою, мають менше мільйона людей — це близько 9% від кількості застрахованих найманих працівників.
Читайте також: Хто отримає надбавки до пенсій у 2022 році і як вони розраховуватимуться
Як будуть працювати пенсійні накопичення
Сьогодні йдеться про плани запровадити таку схему пенсійного накопичення другого рівня: з зарплати працюючої людини відраховуватиметься, ймовірно добровільно, 1% (з ПДФО) плюс 1% «стимулюючого внеску» від держави, а також відбудеться перерозподіл 1% єдиного соціального внеску.
Ці 2% накопичуватимуться на особистих рахунках майбутніх пенсіонерів в державному фонді другого пенсійного рівня, до досягнення ними пенсійного віку.
За задумом, публічна інституція (єдиний для всіх Державний накопичувальний фонд), яку влада обіцяє створити, буде «примножувати» внески, доручаючи їх компаніям з управління активами. А ті вже інвестуватимуть їх в бізнес-проєкти, або в цінні папери, чи в якісь нові механізми інвестування в будівництво тощо.
І за рахунок цих доходів нібито збільшуватимуться кошти на персональному рахунку громадянина, які він зможе отримати в майбутньому як доплату до «солідарної» пенсії.
Читайте також: «4 залізних правила» від фінансового директора, які допоможуть вашій фінансовій стабільності
Все це гарно виглядає лише на папері
На практиці ж існують значні ризики, які можуть девальвувати не тільки другий рівень пенсійної реформи назагал, а й кошти, відраховані і накопичені на державному «депозиті».
По-перше, 50% української економіки перебуває в тіні. Пригадаймо, як перший віце-прем'єрміністр і міністр економіки Олексій Любченко нарікав на те, що близько 10 мільйонів українців отримують сірі доходи, а 11 млн громадян взагалі «не мають» зарплат.
В Україні — величезне навантаження на фонд заробітної плати — 41,5%, яке заморожує притомний економічний розвиток і стимулює «тінь».
За цим показником наша держава випереджає значну кількість країн. Як мінімум, третина вітчизняних компаній, оптимізуючи податки, виплачує персоналу лише мінімальні зарплати в 6 тис. грн. То з чого наповнюватимуться персональні пенсійні рахунки другого рівня?
По-друге, позиції щодо другого етапу пенсійної реформи вельми різняться у різних груп впливу всередині влади, через що його може бути законсервовано на невизначений час.
Наприклад, Голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев категорично проти, щоб відрахування другого рівня здійснювалося в межах існуючих ставок оподаткування.
Мовляв, людей потрібно стимулювати, щоб вони відривали зі своїх «живих» коштів якісь суми для пенсійних накопичень, в умовах, коли у багатьох не вистачає грошей, навіть щоб дожити до зарплати. Як на мене, схожий підхід виглядає не лише непродуктивно, а й утопічно.
Читайте також: Що не так з українською економікою та банківською системою і як це змінити
По-третє, існують значні сумніви у можливості ефективного «довгого» інвестування коштів накопичувального пенсійного фонду компаніями з управління активами, зважаючи на величезні інфляційні й девальваційні ризики.
На жаль, в Україні надзвичайно складно захистити гривневі накопичення, тож для надійних заощаджень громадяни переважно купують готівкові долари, або євро, рідше — золото.
Загалом, у контексті «примноження» коштів накопичувального рівня, прибутковість активів повинна, як мінімум, перевищувати на 2−3% показники річної інфляції.
Та в які інструменти компанії з управління активами вкладатимуть пенсійні кошти, якщо в нашій країні не існує фондового ринку, а Голова уряду Денис Шмигаль обіцяє, в кращому разі, його впровадження аж у 2024 році? Як за таких умов можна надійно диверсифікувати ризики?
По-четверте, навряд чи реформа другого рівня пенсійної системи буде успішною під час коронакризи, стрімкого падіння ВВП і назагал, кризових явищ в економіці.
Наприклад, Фонд соцстрахування нещодавно сповістив про дефіцит свого бюджету у 2,8 млрд грн. за підсумками серпня: зменшилися доходи від ЄСВ, натомість зросли виплати в зв’язку з коронавірусом.
Тим паче, що існує негативний досвід низки центральноєвропейських країн, які впроваджували накопичувальний рівень пенсійної системи якраз напередодні, або під час глобальної фінансової кризи 2008 року.
Так, Хорватія, Словаччина та Естонія змушені були повернути частину внесків другого рівня до солідарних систем. Чи варто Україні наступати на ті ж самі «граблі» у часи третьої хвилі пандемії і ймовірного чергового локдауну?
Читайте також: Інфляція всерйоз і надовго: у що вкладати гроші
Які існують альтернативи
На превеликий жаль, вони в нашій країні — гранично обмежені. До того ж, за даними недавнього дослідження проекту USAID, з 61% опитаних громадян, котрі мають заощадження, 52% зазначили, що зберігають гроші, переведені в долари чи євро, готівкою вдома. І лише 12% тримають кошти на банківському депозиті. Таке співвідношення демонструє реальний рівень довіри українців до наявних у державі фінансових інструментів інвестицій та заощаджень.
На сьогодні існують одиничні опції відкласти гроші «на старість». Наприклад, є опція заощадити і вкласти гроші в нерухомість. Горизонт окупності та виходу на дохідність цієї інвестиції за рахунок оренди складає 10−15 років. А далі — здача в найм однокімнатної квартири може додати до солідарної пенсії 6−12 тис. грн, залежно від регіону.
Ще однією можливістю є інвестиції в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Дохідність тут вища, ніж банківських депозитів. Вона може сягати 4−5% у валюті, а також до 12% у гривні. З іншого боку, треба сплатити чимало комісій, а мінімальний «поріг входу» становить від 100 тис. грн.
Читайте також: Куди інвестують професійні інвестори
За яких умов злетить накопичувальний рівень
Для того, щоб реформа була успішною, як мінімум, необхідно:
- Зменшити щонайменше в 1,5 рази навантаження на зарплатні фонди підприємств і здійснити жорстку реформу дерегуляції бізнес-середовища, забезпечивши вихід підприємців і зарплат з «тіні»;
- Впровадити відрахування пенсійних накопичень у межах чинних податків і зборів, при цьому по одному відсотку до накопичень мають забезпечити держава і муніципалітети (про це, до речі, нещодавно говорила віце-президент Світового Банку Анна Б'єрде);
- Необхідно забезпечити гарантію пенсійних накопичень другого рівня, створивши державну страхову установу за аналогією з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (який наповнюватиметься з диверсифікованих внесків — частково держави, частково компанії з управління активами тощо);
- Потрібно на рівні профільного закону впровадити механізми індексації пенсійних накопичень другого рівня в разі зростання інфляції. Можливо, слід зафіксувати ці пенсійні вклади за курсом долара США — це застрахує громадян від втрат грошей у разі стрімкої девальвації гривні;
- Провести реформу другого пенсійного рівня — не лише після коронакризи і хоча би повернення економіки принаймні до показників 2019 року, а й після створення Національної біржі торгівлі капіталом і товарами (NEXT), коли громадяни, профільні фонди й компанії отримають нові ефективні інструменти для інвестицій та заощаджень.