Що маємо
За даними НБУ, гривневі заощадження домогосподарств в банках за минулий рік збільшилися на 26,4%. Такого приросту не було з 2010 р.
Валютні вклади населення, за даними регулятора, також виросли на 2,2% в доларовому еквіваленті, тобто з урахуванням курсових коливань. Тож не дивно, що рівень доларизації депозитного портфеля знову знизився — до 41%. Причина очевидна — процентні ставки за валютними внесками впевнено наближаються до нульової позначки. За даними Нацбанку, ставки за новими валютними вкладами за минулий рік впали вдвічі — до 1,2% річних.
Приріст гривневих депозитів за рік
Дохідність термінових депозитів у національній валюті також знижувалася стрімко: ставки впали на 6 в.п. — до 8% річних. У порівнянні зі ставками по валюті така прибутковість виглядає явно привабливіше. Однак за фактом це — недостатній стимул для розміщення громадянами строкових вкладів. В НБУ констатують посилення тренду на перетікання коштів населення зі строкових вкладів на поточні (карткові та ощадні) рахунки.
За неповний 2020 року частка гривневих коштів до запитання збільшилася на 6 в.п. — до 56%. Регулятор пояснює цю тенденцію невизначеністю, що викликана пандемією Covid-19 і карантинними обмеженнями. «Громадяни прагнули мати вільні кошти на випадок непередбачених витрат», — відзначили в Нацбанку. Однак навряд чи невизначеність є основною, а тим більше, єдиною причиною такої поведінки вкладників. «Мінфін» вже писав, що мова йде про багаторічний тренд.
Були часи
5−10 років тому на рахунках до запитання «фізики» тримали не більше чверті банківських заощаджень. Левова частка перебувала на строкових депозитах, які мали дві істотні відмінності від нинішньої версії.
По-перше, прибутковість вкладів була набагато вищою. Процентні ставки у гривні становили близько 20% річних. До того ж не було майже 20% -вих податків! По-друге, терміновими вклади були виключно на папері. Згідно із законодавством, вони могли бути відкликані в будь-який момент.
По-справжньому строкові депозити — без можливості дострокового зняття — з'явилися всього 5 років тому після відповідних законодавчих змін. Однак на сьогоднішній день терміновий депозит без можливості дострокового зняття — лише одна з опцій. Як і раніше, багато термінових вкладів припускають можливість дострокового розірвання.
Виходячи з поведінки населення, їхнє ставлення до реформованої банківської системи можна розцінювати неоднозначно. З одного боку, сам факт рекордного припливу коштів у кризовий рік свідчить про те, що населення довіряє банкам більше, ніж «матрацам». Адже всі минулі кризи супроводжувалися рекордними відтоками коштів з банків. Гроші в кращому випадку перекочовували до банківських комірок. З іншого боку, очевидно, що вкладники довіряють банкам не настільки, щоб заморожувати заощадження на термінових депозитах під досить непривабливі відсотки.
Що вигідно державі
За класикою, головна функція банківської системи — це кредитування економіки. Для надання довгих дешевих кредитів, банки повинні залучати відповідні ресурси: як можна дешевше та на максимально тривалий термін. «Депозити роблять кредити!», — любив повторювати під час дискусій на тему «Як відновити кредитування» Володимир Лавренчук, екс-голова правління Райффайзен Банку Аваль. Час показав, що дешеві ресурси — це лише необхідна, але далеко не достатня умова для відновлення масового кредитування економіки. «Зараз для банків не так гостро стоїть питання, де взяти фондування. Головна проблема — де знайти позичальників, що відповідали б високим вимогам, які навряд чи будуть знижуватися», — визнає фінансист.
Разом з тим, держава зовсім не буде «проти», якщо залучені банками ресурси спрямовуватимуться не безпосередньо в економіку, а до держбюджету через покупку ОВДП. При грамотному розподілі цього ресурсу державою ефект для економіки може бути аналогічний прямому банківському кредитуванню. Про це у своєму інтерв'ю «Мінфіну» говорить Сергій Наумов, новий голова правління Ощадбанку .
«Мінфін випускає ОВДП, відбувається перерозподіл: ліквідність, яка не використовувалася для фінансування економіки, йде через державний бюджет на фінансування необхідних країні витрат, — розмірковує держбанкір, — Але ці гроші знову повертаються в економіку, наприклад, у вигляді тих же соцвиплат, дотацій, зарплат. Це кругообіг грошей в економіці».
Таким чином, виходить, що з точки зору держави, основною функцією банків є залучення коштів «хороших і різних». Зокрема, від населення, яке за експертними оцінками, все ще зберігає поза банками десятки мільярдів у доларовому еквіваленті.
Що потрібно регулятору
Регулятор повинен бути зацікавлений, перш за все, у монетарній стабільності та надійності банківської системи. Теоретично, висока частка гривні до запитання на рахунках фіз. осіб — це величезний фактор ризику.
Адже в разі, паніки ці кошти можуть бути відкликані майже миттєво, що загрожує банківськими банкрутствами. Хоча, пам'ятається, Філіп Жоан'є, один з французьких екс-голів правління Укрсиббанку якось запевняв, що насправді залишки на поточних рахунках фіз. осіб — чи не найнадійніший ресурс! Теоретики можуть сперечатися, але за фактом частка строкових вкладів у портфелі коштів населення УкрСиббанку — близько 6%. При цьому банк вважається одним з найнадійніших. Така точка зору є досить популярною серед банкірів. Наприклад, Володимир Мудрий, голова правління ОТП Банку, не бачить особливих переваг у короткострокових вкладах на 1−3 міс. порівняно із залишками на поточних рахунках. «Такі короткі депозити я б взагалі не вважав терміновими. А на 1−1,5 року практично ніхто не розміщує», — зазначає банкір.
Експерти відзначають ще один ризик. Вся гривнева ліквідність з поточних рахунків «фізиків» за певних обставин може бути перекочувати на валютний ринок через механізми купівлі валюти онлайн. За інформацією «Мінфіну», навіть зараз є «фізики», які тримають на рахунках по кілька сотень тисяч гривень для гри на курсі.
Так чи інакше, але регулятор приділяє чимало уваги балансуванню банківських активів та зобов'язань за термінами. З цією метою з грудня 2018 був введений норматив LCR. За даними НБУ, банки поки його виконують. А з липня поточного року регулятор запровадить ще один норматив — NSFR (Net Stable Funding Ratio) — коефіцієнт чистого стабільного фінансування. У НБУ пояснили, що новий норматив «покликаний поліпшити збалансованість активів і зобов'язань». Банки змусять зблизити терміни залучення та розміщення ресурсу.
Показово, що підготовка банків до впровадження цього нормативу проходила в минулому році на тлі зростання частки коштів до запитання. Тут немає формального протиріччя, оскільки мета нормативу — мінімізувати фондування довгих активів короткими пасивами, а не обмежити залучення коротких ресурсів.
Чого хочуть банки
Головна мета комерційних банків — заробіток (прибуток), бажано з мінімальними ризиками. Тому залишки на поточних рахунках є для банків дуже привабливим ресурсом, через їх безкоштовність! Може, за рахунок залишків не вийде кредитувати довгострокові інвестиційні проекти. Але на них можна добре заробляти з мінімальними ризиками, розміщуючи в казначейських інструментах: міжбанківські кредити, депозитні сертифікати НБУ та ОВДП.
Депозитні «приманки»
Останнім часом активно обговорюються дві ініціативи, які можуть змінити ситуацію на депозитному ринку.
Голова НБУ Кирило Шевченко виступає за скасування ПДФО з процентного доходу по внесках, який був введений в 2014 р і зараз становить 18%, залишивши тільки 1,5% військового збору. Очевидно, головний банкір таким чином, хоче збільшити ефективну прибутковість строкових депозитів, тим самим підвищивши їх привабливість для населення. Швидше за все, держава в особі Мінфіну буде не у захваті від такої ініціативи. Хай там як, а з депозитів до держ. скарбниці щорічно надходить близько 4 млрд. грн.
А ось народні депутати цілком можуть підтримати ініціативу голови НБУ.
Крім цього, ФГВФО збирається підвищити гарантії за вкладами вкладах втричі: з нинішніх 200 тис. грн. до 600 або навіть 800 тис. грн. Очевидно, що цей крок повинен підвищити довіру вкладників до строкових депозитів. Однак така ініціатива не завжди вигідна банкам. Адже збільшення суми неможливо без підвищення регулярних внесків. А це — прямі витрати банків, які призводять до подорожчання залучених ресурсів.
Володимир Мудрий не вважає, що підвищення суми держгарантій і скасування «депозитного» податку стануть ефективними стимулами до розміщення довгострокових вкладів. «З огляду на нинішній рівень стійкості банківської системи в цілому, у вкладників не виникає питання про держгарантії. Це може бути актуальним тільки щодо деяких невеликих банків, ринкова частка яких незначна», — аргументує банкір.
Аналогічно скептично він ставиться і до скасування «депозитного» податку. «Максимальна ринкова ставка зараз близько 9% річних, ми даємо максимум 7% (різниця — майже в розмірі податку — авт.). Але, незважаючи на таку різницю у нас розміщують чимало депозитів, — міркує фінансист, — Якби це працювало, то левова частка вкладів сконцентрувалася б у банку, що пропонує максимум».
За словами Володимира Мудрого, на подібні «приманки» реагує не більше 20% потенційних вкладників. В цілому з колегою погоджується і Володимир Лавренчук. «Поки відсутня реальна альтернатива, банківські депозити будуть короткостроковими і розміщуватися переважно в банках з найкращим платіжним сервісом», — зазначає він.
Такий тренд підтверджують і в Нацбанку. «Клієнти самі вибирають, де зберігати свої гроші, не завжди керуючись високими ставками. Наприклад, для багатьох з них пріоритетною є можливість майже миттєво переміщати кошти з картки на картку, вибираючи кращий сервіс», — резюмує Микола Остролуцький, заступник начальника управління системних ризиків департаменту фінансової стабільності НБУ.
Дмитро Гриньков