Про наслідки, до яких може призвести такий крок, «Мінфіну» розповів старший директор, глава департаменту взаємодії з органами державної влади Visa в Україні, Грузії, країнах СНД і Південно-Східної Європи Святослав Сенюта.

Інтерчейндж – це комісія, яку банк-еквайєр, що обслуговує продавця або торгово-сервісне підприємство, сплачує банку-емітенту, що видав карту покупця, за кожну транзакцію з оплати товару або послуги карткою. Розмір інтерчейнджу визначається платіжними системами таким чином, щоб забезпечити рівні умови для всіх учасників платіжного ланцюжка. Міжбанківська комісія є механізмом, який дозволяє платіжним системам найкращим чином підтримувати баланс інтересів власників карток та торгово-сервісних підприємств, розширюючи як коло цих підприємств, які приймають їхні картки, так і коло власників карток, які сплачують ними покупки та послуги.

Фактично інтерчейндж забезпечує функціонування ринку безготівкових платежів, оскільки при визначенні розміру інтерчейнджу платіжна система прагне максимально збільшити об’єм безготівкових транзакцій за рахунок розширення використання платіжних карток, зменшуючи таким чином обсяги розрахунків за допомогою готівкових коштів.

Як зазначалося вище, інтерчейндж сплачується банками один одному і не є доходом, які отримують платіжні системи. Автори законопроектів 4178 і 4178-1 розраховують, що завдяки зниженню інтерчейнджу зменшаться комісії, які торгово-сервісні підприємство сплачуює банку-еквайєру. Як наслідок такого зниження великі рітейлери зможуть суттєво підвищити свою прибутковість. Але чи відобразиться таке зниження на ціні товарів та послуг для кінцевого споживача? Що очікує фінтех-індустрію та економіку України в результаті такого зниження комісії? Давайте розбиратися.

На якому етапі розвитку ринку безготівкових платежів перебуває Україна?

Кількість безготівкових платежів в Україні зростає. За даними Нацбанку, за дев'ять місяців 2020 року число безготівкових операцій порівняно з аналогічним періодом у 2019 році, зросло на 18%, а сума – на 8,7%. Більш детально з динамікою можна ознайомитися тут. Але незважаючи на випереджальні темпи приросту безготівкових платежів за останні роки, Україна залишається далеко позаду Європи. Частка безготівкових платежів в Україні становить близько 24% від загального обсягу витрат. У країнах ЄС цей показник – 50-70%, у країнах Скандинавії – близько 95%. Тобто роботи у напрямку розвитку безготівкової економіки ще дуже багато.

Що рухає розвитком безготівкових платежів?

Безготівкова економіка в Україні розвивається в першу чергу завдяки зусиллям банків, і саме міжбанківська комісія забезпечує надходження левової частки інвестицій у галузь. По суті, ця комісія – дохід банків, який вони згодом перенацілюють на розвиток індустрії. Адже для платіжних систем вона не є джерелом доходу.

Читайте також: Навіщо Нацбанк взявся за реформу грошових проводок

Міжбанківська комісія є ефективним інструментом для підтримки балансу і стимуляції ринку безготівкових платежів, за якого банкам-емітентам вигідно випускати платіжні картки, торгово-сервісним підприємствам встановлювати POS-термінали для їх прийому, а банкам-еквайєрам – обслуговувати торгово-сервісні підприємства, які приймають платіжні картки.
Нещодавні законопроекти фактично перенаправляють цей фінансовий потік від банків до рітейлерів. Чи зможуть і чи захочуть торгово-сервісні підприємства взяти на себе відповідальність за розвиток безготівкової інфраструктури замість банків? Адже історично вони в цьому не брали активної участі.

Що зміниться для банків у разі примусового зниження інтерчейнджу?

Міжбанківська комісія – одне з головних джерел доходу банків у бізнесі, який потім реінвестується в розвиток і підтримку тієї інфраструктури, сервісів і продуктів, які стали головними атрибутами безготівкової економіки. Безконтактні платежі, широка мережа POS-терміналів, оплата телефоном у метро і транспорті, мобільні термінали для малого бізнесу і багато інших звичних послуг активно розвивалися завдяки тому, що комісія встановлювалася згідно з об'єктивними ринковими показниками.

Окремо варто сказати про маркетингові кампанії та бонусні програми, які спрямовані на те, щоб навчити людей використовувати картку і безготівковий спосіб оплати замість готівки. Усі ці дії вимагають коштів, які банки отримують у результаті сплати інтерчейнджу.

Якщо позбавити банків цього доходу, у них автоматично зникне стимул розвивати безготівкові платежі. Інвестиції стрімко скоротяться, а кошти на розвиток системи безготівкових платежів доведеться шукати в інших місцях, що навряд чи вдасться, пригадуючи схожий досвід інших країн, коли ті вирішили знизити інтерчейндж нижче економічно обґрунтованого рівня.

Читайте також: Банківські картки vs токени: що вигідніше для бізнесу та клієнтів

«Хто платить за бенкет»?

Так само, як торгово-сервісні підприємства компенсують комісії за рахунок споживчих цін, банкам доведеться економити на кінцевих користувачах. Звикли до безкоштовних карток, кешбеку, кредитних канікул і бонусних відсотків за депозитами? У випадку примусового зниження міжбанківської комісії – доведеться відвикати.

При цьому не варто розраховувати на зниження цін у магазинах. Наприклад, директивне зниження інтерчейнджу в країнах ЄС не призвело до явного зниження цін на товари та послуги для споживачів. Можна припустити, що товари та послуги не стануть дешевшими, хоча торгово-сервісні підприємства сплатять менше грошей банку, який встановив їм термінал. А ось власники карток скоріш за все заплатять двічі – і за підтримку платіжної інфраструктури, і за зростання доходу магазина.

Постраждає також і малий та середній бізнес. На сьогодні банки досить щедро розширюють свої мережі платіжних терміналів, а на час карантину багато з них навіть ввели пільгові умови для підприємств, які найбільше цього потребують. Якщо дохід банків скоротиться, встановлення і підтримка терміналів малих і середніх бізнесів стане нерентабельною, а самі компанії будуть позбавлені можливості швидко, безпечно, ефективно і якісно обслуговувати своїх клієнтів.

Читайте також: Українці віддають перевагу розрахункам в інтернеті та безконтактним платежам — НБУ

Як запропоновані зміни вплинуть на розвиток безготівкової економіки?

У випадку зниження ставок міжбанківської комісії буде порушена і без того нестійка архітектура цифрової економіка України. Про подальше проникнення безготівкових платежів до сіл та містечок України на певний час можна буде забути. А це мільйони українців, які проживають в цих населених пунктах. Також можна буде забути і про оплату карткою в невеличких магазинчиках за рогом. Повернуться важкі гаманці і забіги до найближчого банкомату. Фактично, таким рішенням ми приречемо себе на життя, в якій готівка знову почне домінувати.

Ні для кого не є секретом, що готівка – це в першу чергу «тіньова» економіка. За даними глобального дослідження «Цифрові платежі і глобальна неформальна економіка», проведеного A.T. Kearney для Visa, збільшення частки цифрових платежів на 5% щороку протягом 5-ти років може скоротити тіньову економіку на 10,8–12,9%. Відповідно, відсутність такого росту навпаки стимулюватиме перехід бізнесу, особливо малого, в «тінь». А це призведе до скорочення державного бюджету, з якого фінансуються всі соціальні сфери, зокрема медицина, освіта, інфраструктура. Як компенсувати ці втрати в кризовий період для економіки України – не зрозуміло.

Чи готові українці відмовитися від інновацій, малий бізнес – від клієнтів з картками, бюджет – від доходів, а Україна – від пріоритету у розвитку цифрової економіки? З точки зору Visa, ця ініціатива негативно позначиться на всіх учасниках ринку, окрім тих, хто отримає від неї безпосередню вигоду.

Компанія Visa по всьому світу послідовно підтримує ринкові інструменти управління ставками міжбанківських комісій. Сподіваємося, що й в Україні буде прийнято рішення, яке дозволить зберегти прогрес у розвитку безготівкових платежів, досягнутий за останні роки.