Інвестбанкір, співзасновник та керуючий партнер FinPoint Сергій Будкін на вебінарі 5 o'clock Tea with Deloitte розповів про больові точки української промисловості і фінсектора і дав слушну інвестиційну пораду. «Мінфін» обрав головне.
Три фактори, які рухають світовою економікою
На розвиток світової економіки зараз впливають три ключових фактори.
- Пандемія COVID-19.
- Декитаїзація.
- Вибори у США.
Причому, всі вони безпосередньо впливають і на вітчизняну економіку.
Тотальний локдаун через пандемію підкосив світову торгівлю: у другому кварталі вона скоротилася на 24%. Багато підприємств зіткнулися з проблемою збуту, через що вони змушені закриватися або обмежувати своє виробництво і зайнятість персоналу.
Щодо другого фактора. Винесення виробництва за межі Китаю почалося 2-3 роки тому. У період пандемії тенденція дуже чітко оформилася. Практично всі великі виробники починають розмірковувати над зменшенням залежності від Китаю і перебудовою виробничих ланцюжків.
Настало якесь усвідомлення, що Китай в довгостроковій перспективі вже не союзник, а супротивник, як мінімум, на економічному фронті. Відповідно країни, в першу чергу США, переміщують ближче до себе значущі виробництва. На батьківщину повертаються заводи і фабрики, які виводилися раніше в інші країни з більш дешевою робочою силою.
Читайте також: Держава, яка скасує податок на доходи, отримає джокер у новій економіці
Це буде відбуватися і далі. Враховуючи те, що світовий розподіл праці найближчими роками буде кардинально змінюватися, Україна може знайти в цьому ключі своє місце.
Третій фактор – вибори в США, порівняно з першими двома, є абсолютно непередбачуваним.
До Tesla Україна ще не доросла, але дещо вже може
У ході перебудови виробничих ланцюжків, Україні, напевно, ще довго не світить виробляти автомобілі Tesla. Але дещо вона може запропонувати. Скажімо, стати частиною виробничих ланцюжків, які зараз знаходяться в Китаї.
Читайте також: Чому Ілон Маск не будує заводи в Україні
Наведу приклад. Найбільша австралійська компанія з виробництва добрив рік тому скаржилась, що її залежність від Китаю за певними групами товарів становить близько 90%.
Це відбувається тому, що на території Піднебесної розташоване виробництво одного зі складових компонентів кінцевої продукції. Але з економічної точки зору, виробнику в будь-якому випадку було вигідно розміщення виробництва в Китаї.
Коли почалася епідемія COVID і загострилася загроза торгової війни, простий аналіз показав, що ті ж самі компоненти або вже виробляються, або це легко влаштувати на потужностях українських хімкомбінатів. Відповідно, виробничі ланцюжки можна частково або повністю замінити.
Це один з багатьох прикладів того, що зараз буде з'являтися, як можливості для розвитку економіки України.
Банки, як індикатор кризи
Під час усіх криз найбільші банкрутства були саме серед банків або фінансових компаній. Вони, як правило, першими відчувають вплив кризи.
Коли криза настає різко, а кризи 1998-го та 2008-го років, COVID-криза саме такими є, практично у всіх банків одночасно «протухає» портфель.
Позичальники, які ще вчора були хорошими, стають неплатоспроможними. Аналогічна картина і з заставами, які втрачають вартість через відсутність потенційного попиту на ці активи.
Але банки не тільки першими відчувають кризу. Вони точно так само першими повинні показувати відскік після нього. Зараз банківські акції не показують глобального великого відскоку від тих мінімумів, які у них були в березні-квітні. Про що це говорить? Що криза ще далеко не закінчилася, що ми знаходимося у першій її фазі.
Читайте також: Чому банки не лякає коронакриза
Гроші — ще не все
Україна набагато краще готова до нинішньої кризи, ніж була готова до всіх попередніх. Розмір валютних резервів НБУ один з найвищих за всю історію існування Нацбанку.
Єдиний казначейський рахунок наповнений, незважаючи на те, що важливе джерело наповнення бюджету – імпорт впав на 38%, що суттєво більше, ніж падіння експорту.
Іншими словами, ресурси у нас є, а от стратегії, куди їх направити і як ними управляти, немає. У нас є все, щоб будувати майбутнє, але немає розуміння того, яке майбутнє ми хочемо.
Ми хочемо майбутнє, в якому долар буде за 30 грн, ми хочемо стимулювати експорт з України за рахунок зменшення купівельної спроможності населення? Якщо це є метою, то зрозуміло, чому звільнили голову НБУ. Але тоді так і треба пояснити народу.
Проблема українських держбанків
Домінування держави в банківській системі не є поганим фактором. Це характерно для багатьох країн. Наприклад, у Польщі, Чехії, Румунії, Росії найбільші банки з найбільшою часткою ринку – державні.
Але для такої відносно маленької економіки, як Україна, наявність такої кількості держбанків вже погано. Конкуренція між держбанками за визначенням ускладнена і буває вкрай рідко. Вони можуть конкурувати між собою на якомусь низовому рівні, наприклад, у кредитуванні МСБ, але не на рівні глобальних рішень.
Читайте також: Скільки заробили держбанки в 1 кварталі
До того ж, нинішня структура банківської системи є продуктом кризи 2008 року. Тоді було прийнято рішення про націоналізацію «Укргазбанку», вливання в нього банку «Київ». Держава сподівалася, що коли-небудь зможе повернути вкладені гроші.
Але це квиток в один кінець. Держава об'єктивно не визнає, що, націоналізувавши той чи інший актив, зробив це не через його високу цінність, а через бажання не допустити соціального дефолту, паніки на банківському ринку або збою у функціонуванні критичної інфраструктури. Як, наприклад, інфраструктури платежів «Приватбанку».
Відповідно державою, як інвестором, керували не економічні, а політичні міркування. Тому розраховувати на вигоду від приватизації, тим більше в умовах слабо розвиненого ринку, безглуздо.
З точки зору розвитку, краще мати один великий державний банк, який виконує якусь чітко сформовану державну політику і кредитує стратегічно важливі галузі. Але мати багато держбанків і не мати єдиної політики і розуміння, що хочемо розвивати, – це шлях в нікуди.
Чому в Україні не приживуться проривні ідеї
Навряд чи COVID-криза кардинально вплине на банківський сектор і призведе до появи великої кількості нових фінтех рішень, пов'язаних з повним відходом в онлайн, розвитком так званих банків-привидів.
У нас, на жаль, є дві України. Одна дуже патріархальна. Її представники залишили за собою велику кількість консервативних звичок. І друга – просунуті люди, які перебувають на гребені технологічного прогресу і є активними користувачами всіх банківських технологій.
Проблема в тому, що перша частина дуже сильно домінує. Консерватори виступають за те, щоб «Укрпошті» видали банківську ліцензію, тому що нам не вистачає банківських відділень. В той час, як у світі шириться тренд на зменшення їх кількості.
Яппі (молоді, успішні, просунуті люди, – ред.), навпаки, дуже схильні до споживання нових цифрових проривних продуктів. Вони й забезпечили такий успіх monobank, з точки зору проникнення на ринок. Але ймовірність, що на базі цієї популяції вдасться побудувати великий бізнес, невелика.
До того ж, ми не США, кількість населення у нас не дозволить повторити успішну модель на більшу частину ринку. monobank у цьому плані унікальний проект. Україна часто служить тестовим полігоном, але не основним ринком для такого роду рішень.
Найкращим прикладом в цьому випадку є Revolut. Ідея народилася тут, якась частина девелопменту була тут, але реально цей продукт до України не має ні найменшого відношення, але абсолютно перевертає в багатьох своїх параметрах з ніг на голову банківську ідею.
Підвищ дохідність свого депозиту з «Бонусом від Мінфіну»
Куди інвестувати
На питання: а що взагалі робити з грошима – відповідей в українців, в принципі, вкрай мало. Інвестицій, альтернативних банківським депозитам, практично немає. У якийсь момент цю роль виконували інвестиції у відносно недорогу нерухомість.
Але люди починають розуміти, що, купуючи нерухомість, отримують камінь на шию, а не поточний актив. Її треба підтримувати і оплачувати поточні витрати.
Так, НБУ знижує облікову ставку і дохідність депозитів падає. Але інфляція в країні існує, гроші з плином часу знецінюються і, лежачи під матрацом, вони нічого не заробляють.
В українських умовах єдина можливість диверсифікації портфеля полягає в тому, щоб віднести гроші в банк. Можна в межах, дозволених державою, інвестувати в акції за межами країни, тому що у нас фондового ринку немає.
Але якщо у вас є якась ідея власного бізнесу, краще інвестуйте в свою справу. Це те, що вам більше потрібно, більше потрібно країні і буде більш вигідним у довгостроковій перспективі.
«Мінфін»