Про те, який зиск може отримати у цій ситуації Україна, в колонці для «Мінфіну» розповів директор з досліджень, аналітичний центр DiXi Group Роман Ніцович.
Про що домовились попередньо
Домовленість, досягнуту більшістю країн ОПЕК та Росією, можна вважати безпрецедентною. Адже мова йде про скорочення видобутку нафти на 10 млн барелів на добу в період травня-червня 2020 року.
У подальші періоди прогнози досить оптимістичні, здійснені з розрахунку поступового відновлення попиту: «мінус» 8 млн барелів на добу в період липня-грудня 2020 року; «мінус» 6 млн барелів на добу в період із січня 2021 року до квітня 2022 року.
Такі амбітні кроки зі збереження рівня цін стали можливими завдяки співпадінню інтересів провідних нафтовиробників — причому не лише Росії та Саудівської Аравії, а й США та інших, які борються із небувалим спадом економіки.
Проте, домовленості будуть діяти лише за умови згоди Мексики, представник якої покинула відеоконференцію ОПЕК+. Країну будуть переконувати в ході сьогоднішнього саміту «Великої двадцятки».
Разом з тим, навіть цих кроків може виявитися недостатньо, якщо обмеження задля боротьби з пандемією коронавірусу будуть продовжені, і від цього продовжить потерпати світова економіка.
Сама ОПЕК оцінила, що в ІІ кварталі року профіцит нафти на світовому ринку може досягнути 14,7 млн барелів на добу. Тобто скорочення у 10 млн барелів може бути недостатньо для збалансування попиту і пропозиції.
Читайте також: Країни ОПЕК+ погодилися знизити видобуток на 10 мільйонів барелів на день
Що має зробити зараз Україна
Проте найбільше країни-виробники бояться повного заповнення існуючих сховищ нафти. Навіть з використанням усього танкерного флоту та доступних резервуарів, вони можуть бути заповнені вщерть уже в травні.
За такого сценарію, якщо не буде рішень про подальше скорочення видобутку, ціни можуть піти до нуля і навіть негативних значень. Тобто, споживачам будуть доплачувати за те, що вони купуватимуть нафту.
Саме такого «розстрілу» й намагаються уникнути країни-виробники нафти. Тому шанси на досягнення домовленостей досить високі. Для країн-споживачів, зокрема України, це можливість досить дешево сформувати запаси пального.
Про таку можливість варто задуматись компаніям-операторам НПЗ, що можуть тимчасово перепрофілюватися у нафтобази, та державі, яка має в розпорядженні потужності комбінатів Держрезерву та резервуарні парки «Укртранснафти».
Зрештою, це також поштовх до створення системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів, як того вимагають директиви ЄС та положення чинної Енергетичної стратегії України.