Голова Ради Нацбанку Богдан Данилишин на своїй сторінці у Фейсбук розповів, які саме положення спровокували найбільше дискусій та в яких питаннях він не згоден з правлінням НБУ. «Мінфін» наводить ключові тези публікації.
Розійшлись у поглядах
Найбільші дискусії серед членів Ради НБУ викликали наступні положення:
— Ціллю грошово-кредитної (монетарної) політики є підтримання інфляції у середньостроковій перспективі на рівні 5% із допустимим діапазоном відхилень ± 1 п. п.
Рада не підтримала пропозицію, що метою грошово-кредитної політики є підтримка показника щодо індексу споживних цін (інфляції) в річному вимірі наближеному до 5% постійно.
— Національний банк може використовувати всі законодавчо визначені засоби грошово-кредитної політики.
Читайте також: Грошово-кредитна політика НБУ в 2020 році: чого чекати бізнесу і вкладникам
Рада не підтримала пропозицію Правління НБУ, що облікова ставка є ключовим інструментом грошово-кредитної (монетарної) політики. Тобто всі засоби грошово-кредитної політики мають однакову правову силу і Правління НБУ саме визначає який з них найбільш раціонально використовувати на відповідному відрізку часу.
Інфляційні оцінки
З цього приводу мушу зазначити наступне. Курс нового уряду передбачає зниження відсоткових ставок за кредитами. НБУ вже анонсував можливості для зниження відсоткової ставки за кредитами, втім вплив зовнішніх факторів на інфляційні процеси може уповільнити зниження облікової ставки або строки досягнення інфляційної цілі. Разом із тим останні дослідження вказують, що таргети на рівні 5%+/-1 відсотковий пункт, обрані Україною, є достатньо жорсткими у порівнянні із аналогічними показниками в більшості інших країн.
Протягом тривалого періоду часу НБУ не досягав проголошеної інфляційної цілі. Наприкінці минулого року ціль фактично досягнута. Цьому сприяла в тому числі жорстка монетарна політика НБУ. Формулювання, які містить вітчизняне законодавство та Основні засади грошово-кредитної політики про можливість у середньостроковій перспективі (протягом 3-5 років) досягнути цілі по інфляції, дозволяють НБУ встановлювати інфляційну ціль, діапазон коливань інфляційної цілі та визначати строк досягнення цієї цілі у межах 3-5 років.
Однак, на мій погляд, відсутні чіткі пояснення та обгрунтування, чому таргет за рівнем споживчої інфляції в Україні має бути саме 5%, а не 4,5% або 7,5%. Посилання на «грунтовні» дослідження минулих років на базі застарілої статистики виглядають поганим обгрунтуванням і явно потребують додаткових пояснень або, у разі відсутності таких пояснень, – перегляду таргету.
Читайте також: Гривня в дефіциті. Як низька інфляція і курс відобразились на економіці
Очевидно, що режим інфляційного таргетування, впроваджений в Україні, впливає не тільки на макроекономічні показники, але і на умови фінансування державного боргу, і на умови кредитування. В поточному стані розвитку режим інфляційного таргетування далекий від оптимального стану через специфіку розвитку вітчизняного фінансового ринку, недосконалість роботи судової системи. Надіюсь, що в даний час завдяки спільним зусиллям Уряду та НБУ вдастся досягти намічених цілей.