Про те, як державі краще розпорядитися своїми активами, на своїй сторінці у Facebook розповів керуючий партнер «FinPoint Investment Advisers» Сергій Будкін. «Мінфін» наводить скорочений текст колонки.
Ставка підірвала дохідність
«Економічну температуру» світу вже який рік визначає епоха ультранизьких ставок основних центробанків, що виражається як у масштабних програмах кількісного пом'якшення (Quantative Easing), так і в абсолютно низьких ставках рефінансування ЄЦБ, ФРС тощо.
Одним з основних наслідків цього є те, що оцінка консервативних активів (рентного або інфраструктурного характеру, які генерують довгостроковий та передбачуваний грошовий потік) знаходиться на дуже високих рівнях, в той час як оцінка активів, прибутковість яких безпосередньо залежить від рівня відсоткових ставок, знаходиться на відносно низькому рівні.
До першої категорії (рентні та інфраструктурні активи) належать нерухомість, порти, аеропорти тощо. До другої – насамперед банки, як категорія активів, чия оцінка найбільш постраждала від комбінації зниження ставок і посилення регулювання на всіх рівнях.
Інвестиційна (не)привабливість
Оцінки банків з 2012 року не змінилися, акції європейських банків були чи не найгіршою за дохідністю інвестицією у першому півріччі 2018 року, і вони значно відстають від зростання загального біржового індексу EuroSTOXX 600 за останні 7 років.
Проблема банків як сектора полягає в тому, що зниження ставки рефінансування призводить до зниження абсолютної маржі, яку банк може заробити на своєму основному бізнесі – кредитуванні, а це, в свою чергу, призводить до знижувального тиску на оцінку банків як класу активів, і кінця-краю цьому тиску поки що не видно.
«Квадрати» в ціні
З іншого боку, зниження ставок призводить до подорожчання активів у нерухомості. Причина в тому, що через низькі ставки банківського кредитування позичальник-власник нерухомості здатний обслуговувати значно більше кредитне навантаження, що призводить до того, що і домогосподарства, і компанії беруть більший обсяг кредитів при незмінному (вірніше, відносно незмінному) фізичному обсязі ринку нерухомості. Таким чином, збільшується кількість грошей, що полює за незмінним обсягом активів.
Валютні депозити з додатковим бонусом до 0,4% від Мінфіну
Результат – зростання на 40% з 2014 року оцінки європейських компаній, які торгуються на біржі та займаються експлуатацією нерухомості. Приблизно те ж саме відбувається з інфраструктурними об'єктами – аеропорти, які отримують збори з кожного пасажира, що відправляється і прибуває, і укладають довгострокові договори з авіакомпаніями, мають доходи з високим ступенем передбачуваності і тому оцінюються приблизно за тими ж принципами, за якими оцінюються торгові центри, офісні центри або інша комерційна нерухомість.
У зв'язку з таким станом ринків основним фокусом ФДМУ у великій приватизації має стати приватизація об'єктів і компаній, які в даний момент оцінюються ринком найбільш високо. Іншими словами, з усього портфеля компаній ФДМУ пріоритет повинен бути відданий нерухомості, аеропортам, морським портам та іншим подібним активам.
Читайте також: Українська економіка: як перейти від сировини до технологій
Приватизація промислових підприємств повинна бути другим пріоритетом. Приватизація фінансового сектора – останнім у списку пріоритетів, насамперед тому, що оцінки компаній в цьому секторі так і не відновилися після кризи 2008 року, і тому ймовірність отримання державою значущої ціни при приватизації фінансового сектора (або повернення власної інвестиції у випадку з націоналізованим Приватбанком) досить низька. В той час як приватизація того ж Борисполя або порту Південний може бути не просто знаковою подією, але і принести дуже значний дохід державі.