Думкою про те, чому довгострокові перспективи України не викликають оптимізму, поділився у своїй колонці на «НВ» викладач Единбурзької бізнес-школи Іван Компан. «Мінфін» публікує скорочений варіант статті.
Зростаюча економіка сусідів вимагає все більше ресурсів, і новий закон про звільнення від податку на прибуток польських громадян молодше 26 років — гарний стимул для молодих українців бігти до сусідів назустріч кращому життю.
Бій за «синіх комірців» середнього віку ми вже безнадійно програли європейським працедавцям. Мільйони працездатних українських громадян давно допомагають розбудовувати економіки інших країн, у тому числі і нашого головного конкурента — Польщі. Хоча потрібно визнати, що завдяки гігантському відтоку робочої сили Україні вдалося досягти макроекономічної стабільності. Те, чого не змогла зробити влада, зробили умовні Петро та Василь, які справно відправляють гроші із заробітків додому. І якщо перекази заробітчан раптом припиняться, то які б розумні слова не вживали українські чиновники і про які великі реформи не говорили, національній фінансовій системі швидко настане кінець.
Звичайно, від'їзд на заробітки — це набагато краще, ніж коли б працездатна частина населення просто спивалася, сидячи без роботи вдома. Проте, чесно кажучи, від такого «оптимізму» стає млосно, і якщо ситуація не зміниться, то довгострокові перспективи України особливо не тішать. А вона, на превеликий жаль, змінюється не на краще.
Відтік українців і раніше був чималим, але молодь після рішення поляків імовірно буде валити стрімко і з натиском. Адже 26 настає дуже швидко, і треа багато встигнути, поки ти молодий. Велика вірогідність, що до будівельників, покоївок і збиральників урожаю незабаром приєднається багато представників нашої IT-індустрії, середній вік яких цілком відповідає польським критеріям. Замість сидіти і остерігатися різних ініціатив нашої держави щодо «підтримки інноваційних галузей», простіше перенести бізнес на кілька сотень кілометрів на захід. Мало того, що життя по той бік західного кордону елементарно комфортніше у психологічному і побутовому плані, так ще і податків за це менше платити.
Які механізми утримання молоді ми можемо запропонувати? Ніяких, окрім патріотизму і соціальних якорів у вигляді літніх батьків, любовних стосунків та інших сентиментів. Сучасна Україна не здатна дати молодим людям гарну освіту навіть за гроші і, відповідно, забезпечити цікаві кар'єрні можливості.
В той час як освіта — один з найпотужніших інститутів, на яких базується життєздатність будь-якої держави. Це розуміють в Америці, де кращі в світі університети. Одним із гасел президентської кампанії 2020 року тут став заклик реформувати систему кредитування освіти, зробивши її більш ефективною та відповідальною. Це розуміють у Китаї, де багато університетів залучають професорів міжнародного класу для підготовки майбутніх лідерів Піднебесної. Це розуміють у Європі, де університетська освіта залишається прерогативою інтелектуальних еліт. Саме інтелектуальних, адже багато університетів навчають безкоштовно, однак тільки тих, хто гідний цього з точки зору здібностей і підготовки. Не розуміють тільки у нас, де освіта звелася до масової видачі дипломів, які нічого не варті.
А поки не зрозуміємо, так і будемо ходити натовпами так рвати глотки то за одного клоуна, то за іншого, поки в країні не залишаться лише літні люди та ідіоти.