Зараз середня зарплата біля пікових значень в історії України. Майже історичний максимум. І якщо динаміка збережеться, то протягом півроку ми отримаємо історичний максимум з доларової зарплати в Україні. Так-так, доларової. А не в гривнях. І одночасно графік показує, як легко може «стати гірше». Власне, вже два рази ставало. Різко гірше.
У чому особливість нинішньої ситуації? У природності зростання доходів, якщо можна так сказати.
Зростання доходів до піку в 2007 році було викликано різким припливом іноземного капіталу на тлі божевілля в світі. Дике зростання в світі, зростання передусім у фінансовому секторі, зумовило як різке зростання цін на сировинні товари, в той час статки Ахметова оцінювали в $32 млрд, а не те, що нині, і приплив капіталу в Україну.
Банківські групи заходили, купували українські фінансові установи, які «шо дурні» починали кредитувати все, що рухається. Як результат, економіка рвонула вгору, рвонули одночасно і зарплати. Як не крути, це було зростання доходів у кредит.
Кредит отримував в основному приватний сектор, але це не змінює суті. І ще одна особливість – фіксований курс. Адже ми пам'ятаємо, що зарплата вимірюється в американській валюті. І коли приплив капіталу змінився відтоком, а курс впав, казка закінчилася. Депресивну осінь 2008 року багато хто пам'ятає.
Другий пік – 2013 рік. Ті самі «славні часи Януковича», коли доходи продовжували зростати. Хоча економіка перестала робити це ще в 2011 році. Доларові доходи. Ось це було справжнє зростання в кредит. Але кредит уже брав не приватний сектор, а держава. Високий рівень доходів громадян у доларах пояснювався фіксованим курсом валют. Горезвісна «гривня по 8». Для штучного утримання цього курсу Нацбанк витратив $40 млрд резервів. А держава набралася боргів. Високі пенсії в борг не могли існувати довго.
Хоч і правда, для «простих українців» це було приємним моментом. Але все це було дуже штучно. Якщо ви позичите у сусіда тисячу доларів, то у вас вийде прекрасний місяць. Який ви захочете продовжити. Але якщо сусід бачить, що ви пропиваєте його гроші, то він більше не позичить вам. І ваш рівень життя істотно впаде. І сусід тут вже точно не винен.
Поточне зростання доходів найгармонійніше. Воно відбувається на тлі обмеженого банківського кредитування, вільного курсу валют і, головне, в разі зниження боргового навантаження держави. За останні два роки відношення держборгу до ВВП знизилося з 80% до 60% до ВВП. Але навіть воно припиниться, якщо буде зруйнована макроекономічна стабільність. Тоді першим впаде курс, а з ним і будь-який доларовий еквівалент зарплати.
Що цікаво, так це той факт, що одним з основних драйверів поточного зростання доходів став безвізовий режим. В українських роботодавців з'явилася конкуренція з польськими, і вони змушені були підвищувати зарплати. І це, до речі, дуже не подобається українському великому бізнесу, який вперше в своєму житті зіткнувся з дефіцитом робочої сили.
Адже, скажімо чесно, якщо у вас заводи, орієнтовані на експорт, вам вигідно, щоб країна залишалася бідною. Коли ж рівень добробуту зростає, ви знижуєте свій рівень конкурентоспроможності. У нормальній ситуації великий бізнес виграє від зростання капіталізації, активи стають дорожчими у міру зростання добробуту країни.
Але якщо бізнесу начхати на капіталізацію і головним є грошовий потік, то ситуація буде ненормальною, і олігархи можуть активно боротися за те, щоб в країні все залишалося дешево. Тарифи повинні бути низькими, аби це не призводило до зростання витрат на співробітників і, відповідно, зарплат.
І так, можна припустити, що поточне зростання доходів спотворене детінізацією. І просто виходом з тіні. Але, по-перше, сам по собі цей процес теж позитивний і він може лише частково спотворювати картину, але не впливає на тренд. А по-друге, навряд чи ми можемо щиро говорити про те, що в Україні за останні кілька років пройшла справжня детінізація доходів. На жаль, не пройшла.