Про цю проблему  детальніше розповів головний експерт НБУ, координатор Експертної платформи Андрій Блінов. 

Восени 2018 року на українському ринку спалахнув скандал. Люди раптом почали дізнаватися, що у них є заборгованість по споживчому кредиту. Одна з широкого рекламованих фінансових компаній просто оформлювала позику на таких людей, використовуючи їх паспортні дані. Гроші отримував хтось третій.

Ефект бомби, що вибухнула, справив пост у соціальних мережах керівника компанії DroneUA Валерія Яковенка, який написав, що став жертвою шахраїв. Не приховуючи назви компанії: «Інтернет-сайт Moneyveo.UA видав кредит третім особам, оформивши договір на моє ім’я. Про це я дізнався випадково… Договір відкритий за документами, що розміщені на сайті ProZorro», — написав Яковенко. Два пільгових овердрафта по картам Яковенка, за його словами, «випарувались». Мова йшла про майже 10 тис. гривень.

Директор з маркетингу Moneyveo відреагував у Facebook так: «Певний час у нас була можливість отримувати кредит на карту «на пред’явника». Але тепер такої можливості немає — ми реалізували звірку власника карти багатьох банків та заявителя. Все відбувається автоматично».

Але навіть у розпал скандалу з екранів ТБ навіть не зникла реклама, у якій зелені єнотики та відомий гуморист закликали брати позики на свята, «до получки» тощо. Фінансова компанія обмежилася запевненням клієнтів та регуляторів ринку, що таке більше не повториться.

Це — лише один з найгучніших кейсів. Випадків — хоч греблю гати. Загалом виходить, що діяльність «швидкогрошей» (а таких компаній на ринку більше восьми десятків) створює ризик крадіжок особистих даних.

Ошукані громадяни зазвичай скаржаться до центрального банку, адже вважають, що НБУ регулює весь сектор компаній, що видають позики. Але це не так: Національний банк регулює ці питання тільки щодо банківського сектора. Нагляд за діяльністю фінансових компаній знаходиться в компетенції іншого регулятора — Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Чули про таку? Думаю, що значна частина читачів — ні. Зокрема, реакції Нацкомфінпослуг на скандал з Moneyveo суспільство не почуло. Щоправда, на сайті регулятора 1 листопада з’явилося повідомлення «Обережно, шахраї». Але це було повідомлення-попередження про фейкові дзвінки нібито від імені голови Нацкомісії Ігоря Пашка геть з іншого приводу.

Отже, регулятор на ринку фінансових компаній повною мірою не працює. Чому? Річ у тім, що на державному рівні декілька років тому було ухвалено стратегічне рішення про рух до моделі Two Agency, затверджене Комплексною програмою розвитку фінансового сектору України до 2020 року. Згідно з ним, на фінансовому ринку повинні залишитися два регулятори: Національний банк і Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку. Якщо спрощено: перший наглядає за банками і всім фінсектором, другий — за ринками цінних паперів. І немає можливості перекласти відповідальність за нагляд на когось іншого.

До речі, саме в розпал скандалу з Moneyveo очільники трьох регуляторів — Катерина Рожкова (як в.о. голови НБУ на той момент), Тимур Хромаєв та Ігор Пашко — звернулися до голови Верховної Ради, прем’єр-міністра та голови адміністрації президента з проханням включити у порядок денний парламенту відповідний законопроект №2413а (поданий президентом України). Без депутатського рішення провести чіткі межі повноважень регуляторів неможливо.

У першому читанні депутати ухвалили законопроект ще у липні 2016 року, але далі ходу йому не давали. Зокрема, й минулого тижня. Частина народних обранців має у власності фінансові та страхові компанії, які сьогодні суворо не контролюються, і нинішній стан речей їм, схоже, вигідний.

Натомість це невигідно споживачам. Часто фінансово-банківські групи мають у своєму складі як банк, так і фінансову компанію. Банківське регулювання сьогодні суворе, а тому сумнівні операції краще проводити через фінкомпанії, де моніторинг не настільки прискіпливий. Фінансовий бізнес користується цим, ховаючи кінці у воду. Споживачам залишається лише скаржитися.

Важливість закону та критичність термінів його ухвалення розуміє головний кредитор — Міжнародний валютний фонд. Раніше у меморандумі України з ним була просто згадка про те, що «трансформація та посилення інституційної здатності регуляторів ринків фінансових послуг» є складовою цього документа. У новій 14-місячній програмі stand-by, що діє з грудня 2018 року, з подачі української сторони ця вимога прописана як структурний маяк:

П. 14. Крім того, ми будемо рухатися вперед з прийняттям законодавства, яке має вирішальне значення для створення надійного робочого середовища для розвитку наших фінансових ринків.

Для цього: (a) Ми очікуємо, що Верховна Рада прийме закон, який перегляне розподіл повноважень нагляду за різними фінансовими посередниками (Закон «Спліт», № 2413а — структурний маяк) та законодавство, що встановлює повноваження, незалежність та інституційну спроможність Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що дозволить їй відповідати стандартам IOSCO (№6303) до кінця березня 2019 року.

Отже, склалася ситуація, коли «за» всі ключові гравці — регулятори, міжнародні кредитори, також в очевидному виграші і споживачі та сумлінні фінансові компанії. Сіль — у згаяному часі: один з регуляторів вже думає про ліквідацію та передачу повноважень, а, відповідно, на ринку досі є можливість для несумлінних фінансових схем.

Експертна платформа — об’єднання співробітників Національного банку – носіїв знань, не репрезентує офіційну позицію НБУ та інформацію про рішення правління.