Перші 9 місяців 2018 року стали досить успішними для вітчизняного банківського ринку. Вони ознаменувалися для його гравців зростанням прибутковості, нарощенням обсягу кредитів та притоком депозитів. Втім останній квартал року може стати викликом щодо перевірки на стійкість очищеної та реформованої протягом останніх 4-х років банківської системи. Адже в результаті стрес-тестів НБУ аудитори збільшили кредитний ризик банків на 728 млн грн і зменшили вартість майна на їхньому балансі на 96 млн грн. Також виявилося, що 13 банків, аби вважатись достатньо стійкими до стресових сценаріїв, мають загальну потребу в додатковому капіталі на суму 42,1 млрд грн, яку зобов’язані покрити до кінця 2019 року. В таких умовах подальше залучення коштів від депозитних вкладників стало би дуже своєчасним.

ЯК ЗАРОБИТИ НА ДЕПОЗИТІ БІЛЬШЕ: бонус до +2% до базової ставки

Що ж в відбувається із депозитними ставками? На ринку прослідковується розворот трирічного тренду до зниження середніх депозитних ставок. Так, у вересні 2015 року вони були на рівні 22%, у серпні 2018 р. досягли 14,2%, а у вересні поточного року почався незначний, але явно виражений ріст вартості депозитів. Станом на 19 жовтня ставка складала уже 15,4%. І останній показник має потенціал до подальшого підвищення.

Однак дивно, що банки почали масово піднімати ставки за строковими вкладами у гривні лише з початку осені 2018. Адже свою жорстку політику з поступового підвищення облікової ставки з 12,5% до нинішніх 18% НБУ розпочав ще в IV кварталі 2017-го. Отже, банки уже давно були зацікавлені в доступі до грошей з інших, більш вигідних, джерел. Тобто подорожчання кредитних ресурсів центрального банку мало би відразу вплинути на зростання депозитних ставок.

Втім на перших порах жорстка монетарна політика лише зупинила темпи падіння депозитних ставок. Хоча варто констатувати, що і це стало гарною передумовою для стабільної роботи банків протягом більшої частини 2018 року. Адже чим дешевша і стабільніша вартість депозитної бази, тим більше можливостей у банків для кредитування населення і бізнесу, а також для розширення чистої процентної маржі.

І нарешті лише восени 2018 року ситуація на банківському ринку кардинально змінилася: ставки за вкладами поповзли вгору. Та це не варто пов’язувати лише із відкладеним ефектом від антиінфляційних дій НБУ, адже незрозуміло чому він затягнувся на 10 місяців гальмування падіння ставок, перш ніж вони різко злетіли вгору.

Нині є вагомі підстави вважати, що зростання депозитних ставок у IV кварталі може продовжитися. Підсилюють цей прогноз такі фактори:

  • зростання попиту на гривню серед банків, які активно витрачали її на закупівлю іноземної валюти влітку під час локального стрибка курсу долара;

  • відсутність чіткої визначеності щодо макроекономічної стабільності в прогнозах учасників ринку в контексті надання кредиту МВФ, адже поки незрозуміло, чи зможе Україна виконати всі умови Фонду, а фактичного перерахування коштів ще не відбулося;

  • більш глобально: відсутність зрозумілих джерел вирішення проблеми пікових виплат за зовнішніми боргами у 2019 році і зависле у повітрі питання майбутнього болісних структурних реформ.

Загалом попит на гроші зростає в умовах макрофінансової невизначеності. Нині саме підвищення депозитних ставок банків вказує на цю невизначеність. Тобто склалася ситуація, коли банки потребують капіталу, однак люди або не готові ризикувати, або не впевнені, що депозитний прибуток не «з’їсть» інфляція, або ж просто не мають вільних коштів для відкриття депозитів. І якраз підвищення ставок може стимулювати потенційних вкладників до дій.

За умови продовження такої ситуації, у IV кварталі 2018 року в учасників банківського ринку може виникнути складна дилема. Їм потрібно буде вирішити – піднімати ставки за новими кредитами, згортати щойно відновлені програми кредитування чи погодитись на нижчі прибутки. У свою чергу НБУ зараз важко відійти від курсу на жорстку грошово-кредитну політику, аби пом’якшити умови роботи фінустанов. Адже будь-яке полегшення доступу банків до гривневих ресурсів може зумовити небажане зростання цін, що було б надзвичайно шкідливим не лише для банків, а й економіки в цілому.