«Якщо подивитися статистику, то Київська область, наприклад, щороку вводить в експлуатацію біля 2 млн квадратних метрів житла, в той час як Київ – 1,5-1,6 млн. Тобто активне будівництво ведеться в передмістях. Сільська місцевість забудовується як у містах, хоча не має для цього достатніх інженерних комунікацій, не вистачає соціальної інфраструктури. І ще один важливий критерій – безпека. Я маю на увазі, коли будуються 25-30-поверхові будинки, то відсутня пожежна безпека, адже в регіонах немає можливості ліквідувати пожежу в таких висотних будівлях. Ці території не можуть розвиватися так», — зазначив він.
За його словами, щоб гармонізувати простір, планувати подальший розвиток населених пунктів, враховуючи можливості їх інфраструктури, у нових містобудівних ДБН ввели обмеження щодо житлової забудови населених пунктів залежно від їх класифікації та кількості населення, що проживає.
Згідно з ДБН:
- сільські населені пункти з чисельністю до 1000 осіб — виключно садибна забудова;
- сільські населені пункти понад 1000 осіб — садибна забудова та багатоквартирні будинки висотою до 12 м (до 4 поверхів включно);
- селища міського типу – висотність багатоквартирної житлової забудови до 15 м (до 5 поверхів включно);
- міста з чисельністю до 50 тисяч – висотність багатоквартирної житлової забудови до 27 м (до 9 поверхів включно);
- міста з населенням 50-100 тисяч – висотність багатоквартирних будинків до 48 м (до 16 поверхів включно);
- міста з чисельністю населення понад 100 тисяч — висотність багатоквартирних будинків встановлюється документацією з просторового планування.
Висота визначається без врахування шатрової покрівлі у разі її влаштування.
У разі будівництва на складному рельєфі висота визначається із врахуванням цокольного поверху.