Рекомендація Ради Національного банку самому Нацбанку утриматися від покупки державних цінних паперів після публікації однієї сухої пропозиції в прес-релізі залишилася без публічних роз'яснень від членів Ради НБУ. Навіщо ж Рада вирішила встановити такі обмеження?
Риторика щодо обмеження придбання державних облігацій (ОВДП), як і несподіване підвищення процентної ставки до 17,5%, на наш погляд, може бути сигналом, що НБУ просто побоюється активних спроб уряду профінансувати бюджетний дефіцит надрукованими грошима. Відомо, що рішення по ставці продиктовано ризиками для інфляції, риторика ж щодо прдбання держоблігацій говорить про те, що ризики Національний банк бачить саме у фіскальній сфері.
Фінансування бюджетного дефіциту за допомогою друкарського верстата було б дуже небажаним для України, яка тільки-тільки почала вибиратися з двозначної інфляції на рівень більш стабільних цін.
Кон'юнктуру на ринку держборгу цей захід навряд чи істотно змінить: НБУ в останні роки в принципі не був особливо активний в придбанні ОВДП. Така політика вважається політикою монетарної експансії, коли центральний банк купує активи на ринку, збільшуючи грошову масу. Зараз же НБУ навпаки, проводить жорстку монетарну політику, спрямовану на зниження інфляції.
Обмеження придбання ОВДП при цьому навряд чи торкнеться операцій рефінансування банків під заставу цінних паперів, і так само навряд чи торкнеться екстреної підтримки банків, якщо ії проведення буде необхідне.
Положення Мінфіну, який опинився між двох вогнів, незавидне: перед виборами політики, як правило, схильні не економити, а підвищувати витрати бюджету, щоб забезпечити собі додаткові бали в очах виборців. Більш того, питання про збереження бюджетного дефіциту в рамках 2,5% ставить також МВФ, і Мінфіну зараз доводиться вишукувати можливості для економії в умовах політичного тиску.