Автори законопроекту посилаються на досвід Італії. Мовляв, в результаті кампанії по легалізації капіталів, проведеної там в 2001-2002 рр., в країну повернулися понад 60 млрд євро протягом двох місяців. Ціна легалізації була невисока — декларанти були зобов'язані сплатити податок у розмірі 2,5% від вартості задекларованого майна або купити державні цінні папери на 12% від суми, яка раніше була в тіні.
Аналогічну схему депутати пропонують застосувати і в Україні. Чому МВФ проти податкової амністії, чи варто проводити її саме зараз, і кому це вигідно, на своїй сторінці в Facebook написав Сергій Фурса. «Мінфін» публікує скорочений текст поста.
МВФ проти легалізації доходів до того часу, поки не буде реформовано ДФС. І МВФ точно буде проти легалізації корупційних доходів. Без МВФ такий закон легко б продавили. І в парламенті. І в телевізорі. Транш МВФ нам критично важливий, а, значить, ніхто не буде грати з вогнем.
Чи потрібна в цілому легалізація доходів? Безумовно, дуже багато українців працювало в тіні. І продовжує працювати. Це треба припиняти. Але мова йде саме про тих українців, які працювали в тіні. А не тих корупціонерів, які заганяли українців в цю саму тінь. І навіть після реформи ДФС, якщо МВФ зможе її продавити. Або, вірніше, коли МВФ зможе її продавити, ніхто не повинен і заїкатися про те, щоб легалізувати доходи чиновників і політиків на загальних підставах.
Друге питання, що сама легалізація доходів — це дуже складно. І відповідально. І точно це не повинно відбуватися згідно із законом від другосортних депутатів, яких ніхто в очі не бачив.
Перше, легалізація повинна бути одноразовою. Ніяких других спроб. Бо тоді ніхто і не подумає легалізувати свої доходи. Це має поєднуватися з підвищенням ставки оподаткування. Люди повинні бути простимульовані вийти в світ якомога раніше. Кращий стимул, який розуміють люди, це фінансовий стімул.
Друге — доказ наявності декларованих активів. Умовно, якщо ви пишете, що декларуєте мільйон — будь ласка «вийміть і положіть» цей мільйон на банківський рахунок. Це повинно нас убезпечити від декларування «доходів майбутніх періодів». А то буде велика спокуса вийти в «світло» частково і продовжувати отримувати доходи в тіні, знизивши податок з реальної ставки до рівня декларування.
Третє — те саме обмеження кола декларантів. Ніяких політиків або чиновніков.
Четверте — стимулювання повернення коштів з-за кордону. Тобто зниження ставки оподаткування в разі репатріації.
Ну і, звичайно, важливо хто і коли. Робити це повинні люди, які користуються довірою. Звідси і вимога МВФ не запускати легалізацію до реформи ДФС. А то вони там нахімічать. І, звичайно, це можна робити тільки після виборів, щоб люди не боялися декларувати доходи напередодні можливої зміни влади, коли хтось передумає.
Ну а депутати? Судді? СБУшники. Їм теж, напевно, треба дати шанс. Все одно всіх не пересаджати. Але з двома умовами. По-перше, якщо вони хочуть легалізуватися, то податок вони повинні платити не 2,5% і не 5%, а як мінімум 50%. А то і більше. І друге. Якщо депутати або судді, чиновники або силовики, подають таку декларацію, то вони назавжди повинні піти з державних посад. У тому числі дати обітницю «не балотуватися в депутати». Добровільно. І тоді ми позбудемося корупціонерів, ще й змусивши їх заплатити. Така гра варта свічок. Але вже точно не протилежна картина, яку намагаються нам продати депутати. Коли вони продовжуватимуть керувати українцями, але тепер без страху сісти за свої корупційні діяння та без необхідності лицемірно приховувати свої статки.