Наразі вкрай необхідним є невідкладне та зважене зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці, адже українцям доводиться «віддавати» державі майже половину своєї заробітної плати. Нагадаємо, згідно діючого законодавство загальна ставка оподаткування фонду оплати праці становить 41,5 %. Одним із ключових моментів проекту ліберального Податкового кодексу України, розробленого Асоціацією платників податків, є об’єднання податку на доходи фізичних осіб і єдиного соціального внеску в один податок на доходи фізичних осіб зі встановленням єдиної його ставки з 2021 року у розмірі 20%. Це дозволить не лише комплексно зменшити податкове навантаження на фонд оплати праці, а й детінізувати заробітну плату та легалізувати трудові відносини.

Об’єднати ПДФО та ЄСВ в один податок Асоціація пропонує протягом останніх трьох років. Ми також підтримуємо пропозиції ініціаторів Законопроекту №8109 щодо зниження загального податкового навантаження в частині ПДФО та ЄСВ; можливості сплати податку з доходів сім’ї однією уповноваженою особою; права на податкову соціальну пільгу у розмірі 200% на кожного члена сім’ї для платника, який сплачує податок з доходу сім’ї та збільшення розміру суми витрат, дозволених для включення до податкової знижки.

Однак, автори законопроекту пропонують зменшення податкового навантаження з ПДФО та ЄСВ до 25% відразу з набранням ним чинності. Ми ж пропонуємо концепцію об’єднання ПДФО та ЄСВ в один податок з поступовим зменшенням податкового навантаження на фонд оплати праці протягом трьох років:

— тимчасово, у період 2019 року, ставку об’єднаного податку встановити на рівні 32%, з яких 18% сплачуватиметься за рахунок фізичної особи, а 14% сплачуватиметься податковим агентом (роботодавцем) і за його рахунок.

— тимчасово, у період 2020 року, ставку об’єднаного податку визначити у розмірі 28%, з яких 18% сплачуватиметься за рахунок фізичної особи, а 10% сплачуватиметься податковим агентом (роботодавцем) і за його рахунок.

— починаючи з 2021 року встановити єдину ставку об’єднаного податку у розмірі 20%, яка сплачуватиметься податковим агентом за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Ми впевнені, що зважений підхід до зменшення податкового навантаження на фонд оплати із одночасним запровадженням податку на виведений капітал, введенням режиму одноразового добровільного декларування громадянами належних їм доходів без будь-якої юридичної відповідальності і запровадженням нової європейської моделі оподаткування майна від його ринкової вартості (об’єднання плати за землю та податку на нерухомість) слугуватимуть суттєвими компенсаторами втрат бюджету.

Сумніви стосовно дієвості та практичної реалізації викликає ідея Законопроекту № 8109 щодо виступу роботодавців в особі податкових агентів від імені платника податку на добровільних засадах. Відсутність законодавчо покладеного на податкових агентів обов’язку нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету, обов’язку вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, відсутність будь-якої відповідальності за порушення ними норм Податкового кодексу може призвести до «умисного» уникнення роботодавцями укладення відповідних договорів з найманими працівниками.

Разом з тим, сама процедура самостійної сплати передбачає необхідність наявності в платника електронного кабінету, що унеможливить своєчасну сплату податку в регіонах через відсутність безперебійної роботи Інтернету. Маємо побоювання і стосовно того, що, отримавши «на руки» заробітну плату, не кожен громадянин піде своєчасно та в повній мірі сплачувати податок до бюджету, маючи наприклад, проблеми несплачених кредитів, комунальних послуг тощо.

Ми розділяємо новації ініціаторів Законопроекту №8109, але переконані, що не на часі прийняття чергових «точкових» змін до діючого податкового законодавства. Необхідно прийняти єдиний системний документ, який допоможе розпочати в державі процес реінвестування у власне виробництво і тим самим забезпечить розвиток вітчизняного бізнесу та підняття соціального статусу громадян України.