Серед об'єктів нерухомості є «ліквідні» об'єкти на окупованих територіях в Макіївці, в зоні АТО — в Дружківці… Також серед об'єктів — торговий комплекс площею 4844 м. кв., розташований за адресою вул. Леніна, м Сміла Черкаської області. Під опис цього об'єкта підходить лише один торговий комплекс в Смілі за адресою вулиця Леніна 67а, в якому знаходиться супермаркет «Фуршет».

У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ми знаходимо, що даний об'єкт належить ТОВ «Господарник» (ідентифікаційний №30971302). Цьому ж «Господарник» належить торговий комплекс в Мукачево по вул. Ужгородської 167, який також виставлений на продаж.

В Єдиному держреєстрі юридичних осіб ми, однак, знаходимо, що стосовно даного ТОВ розпочато провадження про банкрутство і призначений розпорядник майна. Тобто ліквідатор банку продає на торгах право вимоги на майно, яке також належить юридичній особі, яка перебуває в процесі банкрутства.

На підтвердження цього є два судових рішення Господарського суду Дніпропетровської області №904/2338/16 від 04.05.2016 та №904/4577/16 від 14.06.2016 про початок провадження у справі про банкрутство ТОВ «Господарник» (ідентифікаційний №30971302). Відповідні оголошення розміщені на сайті Вищого господарського суду України.

Які негативні наслідки для потенційних покупців нерухомості? Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після початку провадження у справі про визнання банкрутом крім призначення розпорядника майном вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів (ч.9 ст. 16). Під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, в тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку.

Виходить, що купуючи право вимоги на таке майно, ми не отримуємо ніяких прав саме майно. Що ж ми отримуємо?

1. Ми можемо вимагати повернення самого кредиту (тобто грошей), а в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань, ми маємо право звернутися до суду щоб стягнути заборгованість за рахунок нерухомості. Суд може довго розглядати наш позов і навіть прийняти рішення про його задоволення, але ...

2. Маючи на руках судове рішення ми не отримуємо можливості стягнути майно бо на нього поширюється мораторій.

3. Тривалість мораторію жодним чином не залежить від нас (забезпеченого заставним майном кредитора), а лише від інших кредиторів, які входять до складу т.зв. комітету кредиторів, і приймають рішення про проведення санації або ліквідації.

4. Ми нічого не знаємо про цих кредиторів і про їхні зв'язки з боржником і можемо лише здогадуватися, скільки відсотків кредиторів можуть представляти інтереси боржника і блокувати будь-які рішення комітету кредиторів.

Оскільки банкрутство і ліквідація «живого» кредитора завжди загрожує фінансовими втратами для нетерплячих кредиторів, комітет кредиторів вишукує будь-які можливості для відновлення платоспроможності боржника (т.зв. санація). У цих потугах безпосередню участь приймає власник нашого заставного майна, який зацікавлений у зменшенні загальної суми боргу. Боржник-власник володіє козирними аргументами — «або погоджуйтеся на зниження ціни або не отримаєте нічого, бо після задоволення вимог забезпечених кредиторів іншим вже нічого не світить». «Іншим» є над чим подумати і вони будуть думати і намагатися домовитися з боржником. Можливо, кожен окремо.

І тільки після того, як план санації буде узгоджений усіма кредиторами (ст. 33), заставне майно може бути продано як цілісний майновий комплекс… Ось тільки проходити цей продаж буде в формі нового аукціону)). Керувати продажем буде ліквідатор, призначений господарським судом (ст. 49). Чесна людина.

ФГВФО відпрацьовує передбачену законом процедуру ліквідації банку. А «Фуршет» продовжить роботу.