На сьогоднішній день будівельний ринок України слабо захищає інтереси покупців, і, досить ліберально визначає відповідальність забудовників. Безумовно, з одного боку, це дає можливість бізнесу розвиватися в сприятливих умовах, коли контролюючі органи не ініціюють велику кількість перевірок. Однак, є й інша сторона медалі. При тому затоваренні, яке ми спостерігаємо особливо в останній рік, коли з'явилося безліч дрібних і середніх забудовників, без історії і репутації, ця ситуація може призвести до збільшення кількості недобудов.
Національний Банк регулює діяльність всіх комерційних банків країни, здійснюючи моніторинг їх звітності і т. д., в той час, як в будівельній сфері навіть і близько немає подібної схеми контролю з боку держави.
При слабкій законодавчій базі ошукані інвестори, по суті, не в змозі відстояти свої права і повернути вкладені гроші. До того ж, у інвестора немає джерела, де він міг би отримати фінансовий статус поточного проекту і оцінити ризики перед входом в угоду.
Мені подобається система, яка працює в Німеччині, коли комерційні банки беруть на себе функцію контролера проекту.
Банки кредитують девелопера і відповідно моніторять статус проекту, до них надходять гроші від угод і банк стає певним гарантом того, що проект буде завершений. В іншому випадку постраждає репутація цієї фінансової установи. У такій схемі взаємовідносин ринок більш прозорий і надійний, так як місця шахраями в ньому практично немає.