Детальніше — в його колонці.За урядовими оцінками, вартість термомодернізації житлового фонду України – 30 млрд євро, або близько одного трлн грн. Якщо умовно розтягнути термін програми на 10 років, то вийде по 100 млрд грн на рік.

Але сьогодні нагальною проблемою є просте збереження «даху над головою» і пошук коштів для цього. Адже тільки в Україні у складі тарифу на утримання житла складова на капітальні ремонти відсутня, наче будинки — вічні.

За нашими розрахунками, капітального ремонту потребують до 80% багатоквартирних будинків загальною площею до 400 млн кв. м. При вартості робіт 500 грн із розрахунку за 1 кв. м (таку цифру наводить, наприклад, П. Пантелеєв, заступник голови КМДА), відповідна десятирічна програма у національному масштабі потребувала би близько 200 млрд грн, або 20 млрд грн на рік.

Це продовжило би термін експлуатації будинків ще на 30-40 років і покращало би якість житла.Загалом бачимо, що вартість простого капітального ремонту становитиме п’яту частину тієї суми, яка потрібна для термомодернізації житлового фонду України. Відповідно виникає питання, що краще, враховуючи обмеженість коштів?

Звернемо увагу на те, що сьогодні якраз у гірших будинках, які потребують дорожчих ремонтів мешкають (і володіють квартирами!) незаможніші громадяни, які отримують субсидії — 70 млрд грн у 2017 р. Тому розраховувати на їхню участь у фінансуванні капітальних ремонтів будинків або й заходів з енергоефективності не доводиться.Так що ж, надавати додатково ремонтні субсидії? Висловимо крамольну думку: субсидувати власників приватизованого і, взагалі, приватного житла як з метою здійснення ремонтів, так і сплати за комунальні послуги недоцільно і несправедливо з соціальної точки зору.

Адже вони мають в активах нерухомість чималої вартості, а також спадкоємців, яким рано чи пізно перейде нерухоме майно. Тож виникає питання, як включити ці активи у житлові програми.Аналіз вартості житла і доходів громадян за кордоном, показує, що далеко не всі, навіть у заможних країнах, у змозі утримувати власне житло, бо це утримання має об’єктивну вартість.

У Європі таких фінансово неспроможних близько 10%, в Україні, ураховуючи вартість житла і доходи громадян, має бути не менше 50%.Тому аби не втратити наявний житловий фонд і не створити армію безхатченків, саме держава має «запустити» масштабну програму капітального ремонту значної частини багатоквартирних будинків і створити юридичний механізм часткового або повного переводу відремонтованих будинків і квартир до комунальної власності як соціального житлового фонду.

Десятки мільярдів щорічних субсидій, як і гіпотетичні бюджетні видатки на капітальні ремонти мали б означати відповідне зростання державної частки власності на відповідні квартири і будинки.На жаль, Постановою КМУ №710 від 11.10.2016 «Про ефективне використання державних коштів» припинено підготовку проектів нових державних цільових програм або внесення змін до затверджених цільових програм, що потребують додаткового фінансування з державного бюджету.

А повертаючись до термомодернізації та її доцільності, треба виходити з наявності відповідних додаткових коштів та їхньої інвестиційної ефективності.