На посаду очільника НБУ претендують в.о. глави Яків Смолій та голова правління Райффайзен банк Аваль Володимир Лавренчук.
Думаю, в обох випадках радикальних змін у роботі Нацбанку або зворотних тенденцій у реформах не відбудеться. Та команда, що зараз працює в НБУ також сильна і професійна. До того ж зміни у Нацбанку мають бути передбачуваними й не нести неочікуваних чи різких розворотів.
Читайте також: Володимир Лавренчук: Якщо клієнт не може підтвердити джерело доходів, банк на себе ризики брати не буде
З точки зору користувача проведені зміни були болючими. Кілька хвиль шокової девальвації, багато банків вийшли з ринку із серйозними втратами. Але якщо оцінити з точки зору економіста, думаю, було зроблено величезний прорив. По-перше, ми перейшли від фіксованого курсу до квазіплаваючого – зараз він рухається до серйознішої лібералізації. І це одна з базових, фундаментальних реформ. Зараз це важко оцінити, але плаваючий валютний курс – це фундамент, на основі якого можна будувати довгостроковий стійкий ріст. Цю жертву будуть оцінювати за 5-10 років. Жертву, тому що людина, яка це робить в публічному просторі, себе фактично вбиває.
Також чи не більшим кроком за валютну лібералізацію, було очищення банківської системи. У нас не було банківської системи як такої. Українська банківська система обмивала гроші, служила каналом для тіньових валютних спекуляцій, гаманцем для фінансових промислових груп, механізмом витягування та крадіжки грошей, але не служила банківською системою. Я не уявляю, як психологічно можливо під таким тиском зробити те, що вони зробили. Оскільки більшість з тих банків, що вивели з ринку мали шалені зв’язки та фінансові можливості для проведення дискредитації .
Окрім того, банки були безкарні – за все відповідав або платник податків або клієнт. Ця практика була ще гіршою, ніж навіть крадіжки. Якщо починаються валютні проблеми, банки швидко включалися, розуміючи, що вони руйнують підвалини економічної системи, але дуже добре заробляли.
Почистили систему надзвичайно добре і це – величезний крок.