Старший юрист Київського офісу Dentons Анжеліка Лівицька розповіла «Мінфіну»  про те, як в Україні легально продають землі сільськогосподарського призначення, на які накладено мораторій.

Поки держава вигадує, як запустити ринок земель сільськогосподарського призначення в Україні (несільгоспземлі вже давно і більш-менш законно продаються), учасники ринку використовують наступні механізми для обходу чинного мораторію:

1. Складання заповіту. В ньому передбачається, що після смерті власника земельної ділянки право власності перейде «потрібній» особі. Звичайно ж, заповіт з'являється не одразу, і не безкоштовно. Крім того, власник завжди може підкоригувати свій заповіт. Але гравці ринку готові йти на такий ризик.

2. В межах цієх схеми на земельну ділянку звертається стягнення як на майно боржника (тобто власник земельної ділянки нібито бере у когось в борг, не повертає гроші, а особа, яка давала в борг йде в суд і вже в судовому порядку отримує земельну ділянку в якості сплати).

3. Емфітевзис (право оренди землі с / г призначення, яке може бути продано). Суть полягає в тому, що емфітевзис може бути проданий. Тобто власник назавжди продає право оренди своєї ділянки іншій особі, яка теж може його в подальшому продати. В даному випадку власник номінально залишається власником, але емфітевт назавжди отримує право користуватися ділянкою власника. Якщо прописати право емфітевзису досить широко — то воно буде практично дорівнювати праву власності.

Висновок простий. Хоча й існують законні моделі обходу мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, але все-таки варто офіційно відкрити ринок с/г землі, щоб люди спокійно могли заробляти на своєму активі. Адже якщо заробляти на активі не можна — то, вибачте, це ніякий не актив, а так… фількіна грамота. Звичайно, світлі юридичні уми можуть придумати ще варіанти обходу продажу земель с/г призначення, але з боку держави по відношенню до власників чесніше дати можливість просто і спокійно продати свою земельну ділянку за гідні гроші, а не складати заповіт на користь бажаючого «спадкоємця».