У Китаї повно покинутих будівель та незакінчених проєктів. Коли я відвідав Шеньчжень більш ніж 10 років тому, я побачив порожні будинки з безхатченками, що облаштувалися у руїнах вестибюлю. Боргове фінансування — це підступна річ.
Преса часто порівнює цю ситуацію із банкрутством Lehman. Але мені вона більше нагадує банкрутство Bear Stearns. Голосне попередження іншим забудовникам, що залізли глибоко в борги. Короткотерміновий борг Evergrande складає близько 1% валютних резервів Китаю, тож уряд може допомогти.
«Мінфін» обрав головне: чи допустить Китай колапс усього сектору? Як ситуація вплине на десятки інших закредитованих великих девелоперів, як Sunac, від облігацій якого інвестори активно намагаються позбутися?
Читайте також: Китайська «піраміда»: Один із найбільших девелоперів Піднебесної опинився на межі дефолту
Чому китайська влада навчилася у адміністрації Обами-Байдена
Зазвичай чуємо наступну відповідь: Китай не має надійної пенсійної системи, тож більшість китайських домогосподарств, близько 70%, вкладають свої статки у нерухомість (хоча, як завжди з китайською статистикою, ніхто не знає, наскільки правдиві ці дані).
Як тільки оголошується якийсь новий проєкт, люди кидаються купувати в ньому квартири, навіть якщо вони роками залишатимуться пустими. Логіка наступна: ціни на нерухомість у Гонконгу зросли більш ніж утричі з 2004 року; звісно ж, те саме станеться й у континетальному Китаї. Це логіка бульбашки.
Тож Компартія Китаю на чолі з Сі Цзіньпіном можуть утискати інтернет-компанії та примушувати їх прославляти програму «спільного процвітання», можуть обмежувати час на комп’ютерні ігри, можуть нищити галузь репетиторства та навіть можуть забороняти недостатньо «мужніх» телезірок, але допустити колапс сектору нерухомості — це для них неможливо.
Це те саме, якби США заблокували б усі особисті пенсійні рахунки та припинили б виплату пенсій. Цього не станеться. Китай мусить організувати зниження ціни на нерухомість на 10%-20%, але не допустити масштабного падіння ринку.
Компартія не може дозволити собі політичні наслідки ще кількох Evergrande. Чи вдасться Китаю це провернути? Побачимо.
Читайте також: Китайський банківський сектор зможе «перетравити» дефолт Evergrande. Але можливий ефект доміно
Однак верхівка Китаю з радістю дозволяє іноземцям втрачати свої гроші — під ризиком опинилися доларові облігації, а не заборгованість китайським банкам. Начебто уряд Китаю обрав ненависний клас інвесторів, щоб вони зазнали збитків, доки він реструктуризує свою економіку.
Це схоже на те, як адміністрація Обами-Байдена вкрала гроші хедж-фондів, аби врятувати пенсійні плани профспілок під час реструктуризації General Motors через банкрутство. Власникам облігацій компанії, здебільшого хедж-фондам та фондам прямих інвестицій, запропонували 10% компанії в обмін на їхні $27 млрд у непогашеній заборгованості. А фонд охорони здоров’я Об'єднаної профспілки автобудівників отримав 17,5% за те, що він пробачив свої $10 млрд боргу.
Комуністи вчаться у найкращих! Китайці можуть проігнорувати власників облігацій, але це ускладнить залучення іноземних інвестицій. Не дуже розумно, враховуючи наближення фази величезних інвестицій у виробництво та напівпровідники, які мають полегшити дефіцит.
Інституційна пам’ять коротка й інвестори, які не можуть ігнорувати економічний ріст Китаю, ще повернуться, але їх вимоги до дохідності виростуть. Доходи за облігаціями, що мають навіть крихітний ризик дефолту, завжди трохи вищі. Тому їх й називають «сміттєвими».
Читайте також: Акції Evergrande злетіли на 32% на планах девелопера виплатити купони
Варіанти вирішення проблеми
Особисто я вважаю, що КПК має дозволити Evergrande збанкрутувати й потім швидко продати її активи іншим забудовникам та інвесторам. Навряд вона зробить це. Найімовірніше, вона передасть погані активи державним компаніям, відтягуючи рішення проблеми. Бережіться повтору японської ситуації з недіючими кредитами.
Десятиліттями японські банки враховували в свої активи борги «компаній-зомбі», які не мали жодного наміру їх виплачувати, адже їхній дефолт спричинив би скандали й коштував би комусь репутації. Часто ці борги були пов’язані з бандами якудза, тож оголошувати дефолт було небезпечно. Таким чином японські банки мали гарні активи на папері, але не мали капіталу, щоб позичати, що посприяло японській кризі.
Акції Evergrande впали більш ніж на 75% за рік, а його засновника, Сюй Цзяїнь, ймовірно буде перетворено на злодія і він втратить свої мільярди в рамках реструктуризації.
Але ось важливе питання: чи дозволить Китай Evergrande збанкрутувати, ризикуючи зустрітися із гнівом громадян, що втратили свою пенсію? Чи може спробує згладити банкрутство, ризикуючи повторити шлях Японії до стагнації? КНР опинилася між молотом і ковадлом.