Безумовно, кульмінацією політичного життя цього тижня стала зустріч президентів двох найбільших, найпотужніших, найозброєніших та найамбіційніших країн на планеті — США та Китаю, — які, на превеликий жаль, мають дуже різне бачення того, яким має бути світ у майбутньому. Що, власне, і призвело до протистояння двох держав, поклавши край процесу глобалізації, який за останні декілька десятиліть зробив планету Земля набагато заможнішим та приємнішим місцем для життя.

Загалом, пишуть, що зустріч двох лідерів пройшла успішно. Президент Байден назвав свою дискусію з Президентом Сі «відвертою та конструктивною», і запевнив китайського колегу, що «Сполучені Штати не прагнуть конфлікту».

«Стабільні відносини між двома найбільшими економіками світу корисні не тільки для двох економік, але й для світу», — сказав Байден у четвер на сесії саміту Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва в Сан-Франциско, намагаючись заспокоїти світ. Дуже сподіваємося, що лідерам країн і справді вдалося/вдається/вдасться порозумітися, адже від цього, без жодних перебільшень, залежить доля світу.

Прикро, звісно, що на підсумковій конференції Байден знову назвав Сі «диктатором», але залишимо це на совісті журналіста, що задав дуже провокативне запитання в розрахунку на дрібну короткочасну журналістську сенсацію.

Китайська вечеря мільярдерів

Цікаво і важливо, що зустріч двох лідерів на західному узбережжі США перетворилася на справжній «гала-захід» за участі керівників найбільших глобальних компаній, як пише The Wall Street Journal: «після того, як глави держав двох найбільших економік світу закінчили розмову, Сі Цзіньпін взяв участь у заході, на якому були присутні Тім Кук із Apple, Ілон Маск із Tesla та безліч інших VIP-персон.

Хоча Маск не зміг залишитися на вечерю, легко уявити, що обговорювалося за коктейлями". Воно й не дивно, адже дуже легко змоделювати, чого будуть варті ті ж Apple чи Tesla без китайського ринку — мова йде про сотні мільярдів доларів. Як пише WSJ, «Маску та Куку потрібен доступ до споживчого ринку Китаю. Вони стурбовані падінням попиту, а також потенційно недобросовісною конкуренцією з боку внутрішніх конкурентів».

Та й для сотень інших компаній Китай є дуже важливою ланкою їх виробничих ланцюгів, отже всі зацікавлені в співробітництві, особливо, якщо врахувати, що співпраця між країнами — це не «гра з нульовою сумою». Виграти можуть не тільки обидві сторони, а й все людство. Ну, а нам залишається вірити, що здоровий глузд переможе.

Читайте також: Нова фінансова криза: з чого може початися і як позначиться в Україні

Що відбувалось на економічному фронті

Головною подією тижня стало оголошення даних про інфляцію, яке викликало бурю позитивних емоцій серед інвесторів, адже статистика за жовтень демонструє, що інфляція знижується, а отже впевненість інвесторів, що з підвищеннями ставки покінчено, міцнішає.

За місяць ймовірність зростання ставки на грудневому засіданні знизилася з 38,5% до 0,2%, і не дивно, що всі індекси зросли, причому цього разу не тільки за рахунок «Чудової сімки». Ціни зростали на все, Russell 2000, який відображає динаміку цін на акції маленьких компаній, у вівторок злетів аж на 5,44%, чого, задається, ніколи раніше не траплялося. А якщо у вашому портфелі цими днями щось продовжувало червоніти, то це був чудовий привід замислитися про ліквідацію позиції.

Ринок облігацій теж намагався надолужити втрачене. Прибутковість десятирічних облігацій впала на 25 базисних пунктів — приблизно до 4,45%. Інвестори почали вірити, що Пауеллу вдалася «м'яка посадка», і, природно, що це стало чудовим приводом для святкування.

Що буде далі

Ось тільки, чи варто повністю заспокоїтися, повіривши, що всі негаразди вже позаду? Зараз все виглядає так, що інфляцію подолано, безробіття на мінімумі, економіка продовжує зростати, і за такого сценарію важко мати сумніви щодо того, що й фінансові ринки продовжать рух вгору, долаючи все нові історичні вершини.

Звісно, хочеться, щоб сподівання стали реальністю, але щось підказує, що стрімке підвищення ставки у 2022−23 роках та геополітична нестабільність, яка руйнує виробничі ланцюги компаній, змушуючи їх жертвувати ефективністю заради безпеки, не дадуть нам весело й безтурботно пережити наступний рік.

Але це буде потім, а зараз є нагода порадіти, хоча б до Різдва…