Після війни на Україну чекає шалена бідність

Перший міф, напевно, ключовий. Причому немає жодного пояснення, чому раптом це може статися.

Мабуть, люди орієнтуються на досвід радянського союзу, де у 1946 році був голод. Але ж він зовсім нерелевантний. Можливо, згадують 90-і, коли перехід до Незалежності не призвів до економічного процвітання. Але забувають, що це було поєднання шоків.

Як дефолту Радянського Союзу, економіка якого лежала в руїнах вже наприкінці 80-х, що в результаті і призвело до розпаду Союзу, так і руйнації звичною економічної моделі, заснованої на насильницькій кооперації всередині Радянського Союзу. Але, головне, що це взагалі нічого не має спільного з нашою ситуацією.

І якщо подивитись на прогнози МВФ, то видно, що в той рік, коли Фонд закладає кінець війни, йде різке економічне зростання. Не падіння. А саме зростання. Чому?

Бо під час війни ніхто нікуди не інвестує. Є страх. І невизначеність. Як тільки війна закінчується, той відкладений інвестиційний попит починає працювати, бізнес активніше інвестує, йде зростання економіки. І зростання економіки ніколи не призводить до збільшення бідності.

Тим паче, у нас вже йде відновлення економіки на тлі помірної інфляції. Макроекономічна ситуація здорова. Таким чином, економіка України готова до прискореного зростання в той момент, коли не буде заважати війна. І навіть споживчий попит не треба буде витягати з дна. Бо люди в Україні зараз дуже активно споживають, хоч при цьому і постійно бідкаються.

Проте навіть під час війни ми бачимо певне економічне диво, коли завдяки грошам Заходу, зростають зарплати, а ресторани та торгівельні центри заповнені людьми. Що є якраз дуже незвичною ситуацією для будь-якої війни.

І так, звісно, як тільки війна закінчиться, ми отримуватимемо менше бюджетної допомоги. Але вона нам і не буде потрібна в таких обсягах. У нас був дуже контрольований дефіцит бюджету до 2022 року. І різке його зростання продиктоване саме війною. Закінчення війни означатиме і закінчення космічних витрат на війну.

Додатковим стимулом для економічного зростання стане європейська інтеграція. І з цим пов’язаний другий міф, який також набув популярності останнім часом.

Україну не чекають у Європі

Цей міф став популярний на тлі протестів польських фермерів, які перекривали кордон. Які, чомусь, багато хто з українців сприйняв як сигнал, що Україну не пустять до Європи.

Але це зовсім не так. Щобільше, всередині ЄС є абсолютний консенсус, що Україна стане членом ЄС. Причому це публічно підтримують навіть затяті поціновувачі путіна, такі як угорці й словаки. Не кажучи вже про провідні країни ЄС.

Так, ми не знаємо, мине 5 років чи 7. Але це і не так важливо. Гроші до країни заходять на етапі кандидатства, коли інвестори розуміють, що країна доєднається до ЄС, і поспішають приєднатися до історії успіху. А цифри економічної динаміки всіх «нових» країн ЄС чітко показують, що приєднання до ЄС призводить саме до економічного зростання та підвищення рівня життя людей. Хоча й може вбити певні види бізнесу.

І так, звісно, польські фермери протестуватимуть. Але це звична ситуація. І це лише польські фермери. Це не позиція держави Польща. Те саме було, коли до ЄC доєднувалась Іспанія і протестували французи. Навіть доходило до загибелі людей.

Але це жодним чином не зупинило процес доєднання Іспанії до ЄС. Хоча й забезпечило багато бардаку в новинах. Але це мішура. Просто фон. Те саме відбувалося, коли Польща приєднувалась до ЄС, а протестували німецькі фермери. Фермерство в Європі — це про дотації. І тому умовним польським фермерам важливіше бути на кордоні, ніж у себе в полі. Бо саме з дотацій вони харчуються.

Тому буде багато бардаку, будуть складні перемовини, але це не змінює суті. Україна вже сприймається, як майбутній член ЄС. І це не змінять польські фермери.

Читайте також: Два роки великої війни: як змінилася економіка, доходи українців та державний борг

Війна нас заганяє в такі борги, які ми ніколи не віддамо

І третій міф, пов’язаний з економікою. Дуже популярний наратив, який постійно поширювали росіяни та їх посіпаки в Україні, про борговий зашморг підступного Заходу. Але насправді нічого такого немає.

Український борг дійсно зростає під час війни. І це не дивно. Проте зростає не такими темпами, як, наприклад, борг Британії під час Другої Світової.

На кінець 2024 року очікується, що співвідношення боргу до ВВП в Україні буде десь трохи вище за 90%. Це набагато менше, ніж боргове навантаження купи країн ЄС. І, наприклад, Шрі-Ланка, у якої сталися великі економічні проблеми через популізм, зараз має програму МВФ, мета якої за 10 років вийти на рівень боргу до ВВП на рівні 95%.

Тому зростання українського боргу не є чимось критичним. Тут допомагає, що в нас була дуже здорова макроекономічна політика після Майдану і ми ввійшли у війну з низьким рівнем боргового навантаження.

Плюс, треба ж розуміти, який ми борг додаємо. Наш борг зростає за рахунок двох речей. Перше — це внутрішній борг у гривнях. Це взагалі не проблема. І це борг перед українськими банками і українськими громадянами. Обслуговування цього боргу не буде проблемою, особливо на тлі того, як зараз активно знижується вартість запозичень на внутрішньому ринку.

Другий напрямок — це кредити ЄС. Але це кредити десь на 30 років під 0%. Тобто кредити, які не мають відсотків. А саме відсотки, зазвичай, лягають тягарем на бюджет і ускладнюють життя. А Україні дають безвідсоткові позики. Так, колись їх треба буде погасити. Але за 30 років інфляція з'їсть більшу частину тіла кредиту. А Україна вже буде членом ЄС, коли доведеться повертати борги ЄС.

Тому зашморгу немає. Від Заходу. На відміну від росіян, які колись хотіли упіймати Україну у таку пастку, коли давали Януковичу в борг 15 млрд доларів із датою погашення в один день. І встигли дати лише 3 млрд доларів. Які, на щастя, їм ніхто не збирається віддавати. І так само Китай заганяє в борги Африку. Але це інша історія. Яка дає нам урок.

Тож немає жодних причин мати негативні наслідки щодо економіки України після війни. Особливо на тлі європейської інтеграції, яка завжди супроводжується вливання значних грошей з фондів ЄС у розбудову інфраструктури нової країни-члена.

І, звісно, після війни на нас чекає багато проблем. Травми, пов’язані з війною. Депопуляція. Ризики повторення війни. Це все буде. Але жоден із цих моментів не здатен розвернути ситуацію на 180 градусів, і замість економічного зростання призвести до бідності та зубожіння.