Спершу давайте зафіксуємо, у якому стані перебуває економіка України на другий рік війни та з якими соціально-економічними проблемами стикається бізнес і населення. Це:
  • постійні терористичні атаки з боку росії на міста, села, підприємства, інфраструктуру тощо;
  • падіння експортного потенціалу України, зокрема, через обмежений доступ до експортної логістики;
  • психологічні та фізичні травми мирного населення і воїнів;
  • пошкодження критичної інфраструктури, зокрема в енергетиці, техногенна катастрофа з Каховською ГЕС та ризики вибуху на Запорізькій АЕС;
  • залежність функціональності української армії від постачання зброї з інших країн-партнерів, необхідність масштабного виробництва всередині країни.

Та багато інших негативних факторів, які породжує війна. Звичайно, за таких умов пріоритетом розвитку для держави та суспільства є галузі, які можуть розв'язати нагальні проблеми, а не поліпшення якості доріг на Закарпатті чи розвиток футбольної інфраструктури.

Тому варто виділити ключові галузі, які потребують фінансування вже зараз і можуть бути інвестиційно привабливими на багато років вперед.

Системи зберігання енергії

Кожна сім'я, яка проживає в Україні, готується до цієї зими. Кожен бізнес також проговорює варіанти уникнення блекаутів.

Уряд посилено готується для можливої енергетичної кризи. А українська армія оновлює та модернізує ППО. Питання енергетичної стійкості — одне з ключових в національній безпеці країни.

Системи зберігання енергії (з англ. Energy Storage) — це комплекс обладнання, який акумулює надлишок електроенергії, що дозволяє підвищити стабільність енергосистеми та запобігати перебоям у постачанні електроенергії. Такі системи можуть використовувати державні корпорації для оптимізації імпорту/експорту електроенергії або приватні підприємства для забезпечення безперебійного підключення до енергоживлення.

Energy storage уже імплементуються в Україні. Наприклад, ДТЕК мала досвід будівництва першої «батарейки» в Україні в нині окупованому Енергодарі. Зараз корпорація в пошуках інвестора для модернізації Бурштинської ТЕС і Тилігульської ВЕС.
Читайте також: Перегони за нескінченну енергію розпочалися: хто перший отримає до неї доступ

Технології розмінування

Згідно з оцінкою уряду, приблизно 30% території України залишається замінованою, зокрема майже 15% сільськогосподарських угідь. З військового погляду саме щільне мінування оборонних редутів ворога не дозволяє ЗСУ швидко проводити контрнаступ. Забезпечення ЗСУ новітніми засобами розмінування — один із пріоритетів на фронті.

Бізнес також зацікавлений у технологіях розмінування. Аграрії вже закуповують техніку для розмінування, щоб мати можливість проводити посівну. Цей сегмент має великий комерційний потенціал.

Ба більше, напрям розмінування цікавий закордонним інвесторам, оскільки Україна виступає зараз «полігоном» для тестування інноваційних рішень у технологіях подвійного призначення.

Agro Tech та Food Tech

Можна констатувати, що сільське господарство зіткнулося з великими ризиками, як-от: окупація територій, замінування, постійні обстріли, відсутність морської та річної логістики, втрата кваліфікованих працівників, значні фінансові втрати.

Єдиний шанс розвиватися далі — це впроваджувати інновації. Від здешевлення енергоресурсів до поліпшення ефективності обробки полів чи якості насіння.

Питання ефективності та доданої вартості (маржинальності бізнесу) рухатимуть дослідження та розробки в агросфері в Україні наступні десятиліття.

Тому залучення зовнішнього фінансування є вкрай важливим, адже самі аграрії — замовники agro- чи food tech-рішень — зайняті вирішенням проблем із боргами та кредитуванням посівних.

Читайте також: Вікторія Тігіпко: Зараз актуальні стартапи, які допомагають споживачам не витрачати зайвого

Реабілітація

Другий рік війни залишає по собі сотні тисяч жертв вторгнення та десятки тисяч ветеранів. Їхня кількість зростатиме прямопропорційно тривалості війни. Тож питання реабілітації, лікування та ментальної підтримки буде вкрай актуальне ще багато років.

В Україні є гарний приклад фінансування соціального реабілітаційного центру Superhumans. Але це не комерційна історія, хоча й надважлива в наші дні.

Хто є інвестиційно привабливим, так це виробники протезів і розробники програмних рішень для консультацій зі психологами чи віртуальних асистентів із догляду за здоров’ям. Як приклад, українські компанії Esper Bionics та BetterMe.

Defense Tech

Війна дала шалений поштовх розвитку інновацій в оборонній промисловості. За словами міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, Україна до кінця року збільшить виробництво дронів більш ніж у 120 разів. І це лише один із напрямів активного розвитку продуктових рішень для підтримки наших військ.

Крім дронів, в Україні розробляються сучасні системи кібербезпеки, навігації, логістики, обробки інформації за допомогою штучного інтелекту тощо.

Загалом Генеральний штаб ЗСУ виділив 12 стратегічних вертикалей defense tech, які допомагає розвивати державний кластер Brave1.

Світова історія вчить, що саме війни стають головними драйверами розвитку технологій. Україна демонструє всьому світові свою стійкість і відкритість до нових оборонних рішень.

Читайте також: Війна в Україні змусила світ озброюватися: скільки за це сплачує світова економіка
Вважаю, що прихід в Україну міжнародних інституційних фондів під управлінням Blackrock чи Brookfield, поки в країні триває війна, майже дорівнює імовірності переорієнтації власників футбольних клубів із Саудівської Аравії з купівлі дорогих футболістів на пряму фінансову допомогу ЗСУ.
За таких умов потрібно самим створювати базу (капітал) для підтримки ключових галузей економіки на шляху відновлення України. Або знайомити західних інвесторів з тими перспективними галузями, які активно розвиваються тут уже зараз, незважаючи на війну.