Проблеми економіки до пандемії

На тлі пандемії covid-19 люди вже забули економічний порядок, яка була наприкінці 2019 року.

Ключовим питанням, з яким зіткнувся світ після початку кризи у 2008 році, було значне відставання сукупного попиту від зростання сукупної пропозиції через випереджальне зростання продуктивності праці. А це вело до нерівності, зайвого накопичення, надмірного кредитування і зростання структурних дисбалансів в економіці.

Суть проблеми можна описати на двох прикладах:

Візьмемо індустрію з виробництва пральних машин. У якийсь момент суспільство досягло точки насичення даною продукцією і зростання продажів пральних машин зупинилося.

Галузь з виробництва пральних машин далі просто не може зростати. Зростання обсягу продажів пральних машин далі може мати в основі тільки зміни в чисельності населення. Тому ця галузь вже не може дати істотну надбавку до ВВП і стати локомотивом для зростання економіки. Точно таку ж паралель можна провести майже з усіма старими галузями економіки.

Другий приклад: подальша роботизация і впровадження штучного інтелекту стимулює прискорене зростання продуктивності праці. В майбутньому, щоб зробити все товари світу, буде потрібно, скажімо, всього 5% населення. І в цій ситуації виникає питання, а що будуть робити інші люди, на що вони купуватимуть товари? Адже якщо 95% населення не зможуть витрачати, то 5%, які залишилися, не буде кому продавати свої товари.

До поточного моменту, звичайно ж, світ ще не досяг рівня цих 5%, але події розвиваються саме таким шляхом. Саме через описані тенденції з 2008 року світ зіткнувся з проблемою недостатнього зростання сукупного попиту. Через це світова економіка і економіка США показували слабку динаміку зростання.

Економічна криза була неминучою

Основним способом згладити дисбаланси був спосіб у вигляді перерозподілу грошей від багатих до бідних в кредит.

За рахунок кредитування гроші поверталися в циркуляцію і збільшували сукупний попит. Але проблема полягала в тому, що така модель провокувала зростання обсягу боргів.

Будь-яка пауза або затримка в роботі кредитного механізму автоматично призводила до спаду попиту і загрожувала рецесією, що змушувало фінансову владу далі пом'якшувати свою політику і ще більше заганяти світ у борги.

Читайте також: Світовий борг виріс за рік пандемії на $24 трильйони (дослідження)

До 2020 року світ практично вичерпав кредитний ресурс. Борги навіть в Китаї досягли 300% ВВП. Багато центробанків вже мали нульові та навіть негативні ставки, і послаблювати політику було просто вже немає куди.

Світ зайшов у кредитний тупик. І якби не сталася пандемія, то, ймовірно, економічної кризи все одно не вдалося б уникнути: вона би була борговою.

Три способи вийти з кризи

Жити в борг — не єдиний спосіб підтримати економіку. Найпростіший — це підвищити податки для багатих і роздати ці гроші бідним. В цьому випадку отримаємо той же ефект, що і при кредитуванні, але без зростання боргів.

Читайте також: Світовий банк проти високого мінімального податку і не погоджується з американськими пропозиціями

Другий спосіб найкращий — створити умови, при яких номенклатура споживаних товарів збільшиться. А для цього потрібно придумати нові товари і нові послуги. В цьому випадку товарів буде більше і роботи для людей також буде більше. Умовні 5% людей, які можуть зробити всі нині необхідні товари, перетворяться в 15%, за рахунок того, що в світі майбутнього кількість вироблених товарів буде в 3 рази більша.

В ідеалі у майбутньому ймовірно так і станеться. Роботизація, крім зростання продуктивності праці, дозволить створити величезні ринки нових товарів. Наприклад, тих же роботів. Але для цього світу потрібен сильний і якісний поштовх у науково-технічному прогресі. Прогрес, при якому ці ринки з'являться і матимуть своє грошове наповнення. Тоді в економіці і почнеться повноцінне здорове зростання.

Звичайно, нове з'являлося і в останні 12 років, але воно поки не дало великого ефекту для економіки. Якщо брати розвинені країни, то в 90-і роки і до 2008 року нових ринків було більше. Стільникові телефони, персональні комп'ютери, тотальна електронізації сталася саме тоді, і все це дало прибавку економіці саме тоді.

А ось в останнє десятиліття технічний прогрес більше поліпшував якість, а не кількість. Ринок стільникового зв'язку змінився: замість стільникових телефонів почали використовуватися смартфони. Але вони прийшли на заміну і нового ринку збуту не створили. Та ж історія з електромобілями. З хмарними технологіями взагалі вийшов казус: галузь розвивається, але в грошовому вираженні ефект поки що слабкий, тому що люди тотально не платять за IT-послуги. Велика частина IT-послуг просто покращує якість старих галузей.

Що обрав американський президент

За новою програмою Байдена планується витратити $2 трлн. за 8 років. Ці витрати Байден хоче покрити за рахунок підвищення податків протягом 15 років. З огляду на терміни, програма вже ніяк не відноситься до самої пандемії COVID19, а носить фундаментальний характер в питанні стимулювання економічного розвитку.

Читайте також: МВФ поліпшив прогноз для світової економіки і для України

Своєю програмою Байден хоче вбити відразу двох зайців. З одного боку, за рахунок податків буде проведено перерозподіл благ від багатих до бідних. З іншого боку, держава виступить замовником нових товарів — мостів, доріг тощо. Так, це не поява нових галузей, але вони розширять сукупний попит усередині США.

А в цьому випадку ми маємо зовсім інший підхід, у порівнянні з життям в кредит, що. практикувалося раніше. У цьому варіанті держава створюватиме потребу в додаткових товарах і послугах. Чи потрібно це робити — питання спірне. І з цього приводу, мабуть, в США буде ще більша дискусія.

Республіканці вже давно звинувачують Байдена в тому, що він соціаліст, і його «ліві» методи їм не подобаються. Не всі однозначно і всередині демократів, оскільки в їх правому крилі, консерваторам і лібертаріанцям ліві ідеї теж не до душі.

Але Байден, будучи дійсно соціал-демократом, дивиться на цю програму не просто з технічного боку, а як на фундаментальну складову, що підтверджують його слова у виступі в Пітсбурзі. З приводу своєї нової програми він сказав наступне: «Нам потрібно зробити це зараз. Я переконаний, що через 50 років люди, аналізуючи те, що ми робимо зараз, прийдуть до висновку, що саме на цьому моменті Америка забезпечила собі безхмарне майбутнє».

Байден, якого Дональд Трамп називав соціалістом, у своїй новій програмі робить дуже важливий крок, ціна якого, ймовірно, більше $2 трлн. Адже що таке ця сума за 8 років — всього $250 млрд. на рік або приблизно 1,2% ВВП США. Але вперше за багато років влада у США вирішила змінити підходи в економічному стимулюванні.

По суті, в інфраструктурному плані можна вловити нову суть всієї майбутньої політики нового президента США. Байден, мабуть, дійсно вирулюватиме економічну політику США в лівий поворот і змінюватиме методи економічного регулювання. А якщо так, то інфраструктурний план може бути тільки початком цілої низки «лівих» ініціатив нової Адміністрації США.

Михайло Федоров