На початку свого шляху як інвестора, збір капіталу — був першочерговим завданням у моєму житті. Мені довелося залишити Україну, працювати за кордоном і накопичувати гроші. Але інвестував тут, бо українське громадянство не дозволяло законно вкладати гроші за кордоном.
Однією із таких покупок були акції Райффайзен Банку Аваль, які торгувалися на українському ринку. Я пам'ятаю, що десь у 2015 чи 2016 році я купував одну акцію банку за 10 копійок. При цьому її вартість продовжувала падати. Я почав хвилюватися за свої гроші і навіть вирішив продати всі акції. Але з примхи випадку не зміг цього зробити.
Брокер на той момент попросив мене актуалізувати інформацію — знову подати ксерокопію паспорта та ідентифікаційного коду. А я не міг цього зробити, тому що жив за кордоном. Мені повідомили, що мій рахунок продовжать обслуговувати, але всі операції за ним будуть заблоковані.
Тому продати акції не вдалося, але коли я повернувся до України і оновив всі документи, ринок вже відновився і акції банку повернули колишню вартість. Вони продовжували зростати і, за моїми скромними підрахунками, за цей період я заробив на акціях Райффайзен Банку Аваль десь 500%.
Ціна акцій зросла приблизно в 4 рази від тієї суми, за яку я їх купував. Виплата дивідендів становила навіть більше, ніж половину вартості акцій банку. Ось така невелика історія успіху. Але це не мої геніальні здібності, а просто гра випадку.
Читайте також: 20% вкладень агресивного інвестора можуть бути провальними
Для українських та зарубіжних інвестицій обираю різні стратегії
Хотілося постійно заробляти гроші і при цьому нічого не робити, вірніше робити тільки те, що мені подобається. Тому почав накопичувати гроші і усвідомлено йти шляхом інвестування ще з 17 років.
Перші мої інвестиції були в українські пайові інвестиційні фонди спільно з такими ж «маленькими» інвесторами. У мене було не так багато грошей і я не міг дозволити собі ризикувати. Ось чому обрав консервативний інструмент, де ризики диверсифікувалися у великому портфелі.
У 2012 році, коли починав інвестувати, на жаль, в Україні не було достатньо інформації про інвестиції, тому я чіплявся за російських авторів, які писали про пайові фонди. Крім того, в той час інструментів було не так вже й багато.
На сьогодні віддаю перевагу широкій диверсифікації портфеля, адже хочу відчувати себе безпечно, маючи різні джерела доходу.
В Україні обираю інвестиції із середнім рівнем ризику. Головна умова — я повинен розуміти, де і як працюють мої гроші, і довіряти тому, кому віддаю свої заощадження. Крім цього, обираю тільки ті інструменти, які генерують постійні грошові потоки.
Я не готовий інвестувати в якісь акції на перспективу зростання, тому що в нашій країні швидко змінюються умови. Обираю вклади з періодичною виплатою відсотків, навіть якщо це шкодить доходу.
Зараз в українському інвестиційному портфелі у мене найбільше державних і корпоративних облігацій. Є невелика частина дивідендних акцій — це звичайні українські акції, які регулярно виплачують дивіденди. Також проінвестував ще декілька кредитних спілок.
Що стосується зарубіжних інвестицій, там стратегія більш ризикована, тому що моя мета — пенсійні накопичення. Роблю зарубіжні інвестиції на перспективу 20−40 років наперед.
Читайте також: Костянтин Вайсман: Минулого року вклався в акції PayРal. Це принесло мені понад 150%
Вклади в КС дають 15%-30% річних
На даний момент я обрав кредитну спілку «Ростовщик». Інвестую в неї близько півроку. Також вклав гроші в кредитну спілку «Ощадна каса» і придивляюся до кредитної спілки «Зараз». Середня дохідність за кредитними спілками у портфелі 25% річних після вирахування податку.
Це досить ризикована інвестиція. Й інвесторам потрібно підходити з усією обережністю.
Перше, що потрібно перевірити, — ліцензія кредитної спілки. Вона повинна бути зареєстрована і перебувати під контролем Нацбанку України. Бажано почитати відгуки в інтернеті і «пробігтися» її репутацією на той випадок, якщо раптом вона вже не виплачує гроші інвесторам. Для цього достатньо 10−15 хвилин.
У мене є власний лайфхак: можна зателефонувати до кредитного союзу і спробувати самому взяти у них кредит. Якщо вона фінансує ломбарди, то можна прийти до одного з її ломбардів і перевірити, як працює на практиці ця фінансова модель. Наприклад, залишити свій телефон, забрати через декілька днів і подивитися, скільки ви заплатите. Тільки так можна впевнитися, що ваші гроші працюють правильно і повернуться назад із відсотком.
Кожна кредитна спілка самостійно визначає поріг входу для інвестора. Звичайний мінімум — близько 1 тис. грн. Відсотки виплачуються відповідно до договору. Депозитний договір приблизно такий самий, як у банку. Можна обрати капіталізацію відсотків, щомісячну або щоквартальну виплату. Будь-яка кредитна спілка сама має право обирати умови депозитного договору. Інвестор же вирішує, йти йому на це чи ні.
Розміщуй депозит у кредитній спілці з бонусом від «Мінфіну» — отримуй додатково до 2% річних
Які є підводні камені? Ми повинні розуміти, що власники використовують кредитні спілки не за їх первісним призначенням, а для фінансування реального бізнесу. Тому Нацбанк може посилити правила і забрати ліцензію.
Друге — вклади в кредитні спілки не гарантовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), як депозити в банках. Тому ви самі повністю несете ризики, що ваш вклад можуть не повернути. Рекомендую входити потроху, дивитися, як це працює, і не робити цей вклад своєю основною інвестицією.
На сьогодні у кредитних спілках можна заробити від 15% до 30% річних. Інколи мова йде навіть про 40% річних, залежно від того, як цими грошима розпоряджається кредитна спілка.
Частина кредитних спілок використовує гроші інвесторів, щоб кредитувати населення під заставу якогось ліквідного майна, зокрема нерухомості або автомобіля. Наприклад, «Ростовщик» кредитує людей, які приходять до ломбарду. Там можна заробити понад 30% річних.
Читайте також: 50% портфеля — нерухомість, 40% — позики, решта — «розваги»
ОВДП — як подушка безпеки
Вперше купив ОВДП на 12 тис. Грн. На той момент я не знав, як вони працюють і як їх обирати. Тому взяв по 3−4 облігації різних випусків і витратив величезну суму на комісії. Як результат, дохід ледь-ледь зумів перекрити мої витрати і вийшов буквально «в нуль». Але я нічого не втратив.
ОВДП можна використовувати як подушку безпеки. Це найнадійніший інструмент в Україні, якщо ви віддаєте перевагу гривні. Я вважаю, що облігації навіть надійніші за банківські депозити, тому що більшість українських банків інвестують депозити населення саме в ОВДП, заробляючи декілька відсотків на тому, що сидять між двома клієнтами.
Але людина може обійти історію з банком і використовувати ОВДП самостійно. На інвестиціях в облігації можна заробити більше, ніж на банківському депозиті. До того ж вкладені гроші, на відміну від вкладу в банку, можна забрати достроково, без будь-яких штрафних санкцій.
Зараз інвестори бажають заходити з малими сумами, а брокери — конкурувати з банками. Саме тому в Україні розвивається фінтех, з'являються нові додатки, завдяки яким люди можуть купувати буквально від однієї облігації.
Наприклад, фінансова група «Універ» для покупки ОВДП пропонує спеціальний додаток — Wotan. Є така можливість й у Freedom Finance. Але незважаючи на суму інвестицій, вам все одно доведеться відкрити брокерський рахунок і заплатити комісію.
У мене було декілька договорів із брокерами. Найбільше співпрацюю з Універом. Саме з ним починалася моя інвестиційна історія у 2013 році. Головний критерій при виборі брокера — нічого не платити йому, коли нічого не робите. Якщо ви підписали брокерський договір, а у вас немає цінних паперів або ви просто зберігаєте їх там, не купуючи і не продаючи, значить не бажано платити за це якусь комісію. Крім цього, обов'язково потрібно перевірити ліцензію і репутацію брокера.
Купуй ОВДП вигідно з «Бонусом від Мінфіну»
Було декілька складнощів, з якими зіткнувся, інвестуючи в ОВДП. Наприклад, спочатку було важко купувати облігації інвесторам, які проживають не в Києві. На той час багато брокерів були не готові відкрити рахунок клієнту віддалено. Але ж дуже незручно їхати до Києва тільки тому, що повинен укласти брокерський договір у столичному офісі і зробити інвестицію на декілька тисяч гривень.
Сьогодні набагато краще. По-перше, офіси брокерів відкриваються по всій Україні. По-друге, все більше брокерів готові працювати віддалено, бо законодавство дозволяє проводити віддалену ідентифікацію.
Ще один момент — відсутність фінансової грамотності. В Україні інвестиції для людей — новина. Важко розбиратися в якійсь інвестиційній темі в умовах інформаційного вакууму. Сьогодні з цим уже легше, але 3−4 роки тому — це практично було неможливим. Я читав американський підручник, а потім дивився, як все це влаштовано в Україні. При цьому зустрічалося багато різних невідповідностей, про які дізнаєшся вже в процесі.
Корпоративні облігації приносять до 20% річних «чистими», але є нюанси.
В корпоративні облігації інвестував 150 тис. гривень, тому що вони приносять більший відсоток. Часто купую Card Service та Credit Service. Якщо державні облігації приносять зараз 10−12% річних, то корпоративні — 19−20% річних чистими (за вирахуванням податків і всіх витрат). До того ж, наприклад, Card Service виплачує купони раз на три місяці.
Але важливо розуміти, що оскільки ми працюємо у фінансово нестабільній країні, то компанії, які випускають облігації, використовують якісь захисні механізми. Як вони себе страхують? Можуть додатково в проспекті емісії облігацій прописати зниження відсоткової ставки за певних умов. Це ризик для інвестора, який може розраховувати на зовсім іншу дохідність.
Але натомість інвестор має право пред'явити свої облігації до викупу, якщо така дохідність припинить його влаштовувати. Емітент ж зобов'язаний повернути йому гроші і виплатити дохід за той купонний період, коли інвестор тримав облігації.
Ще один захисний механізм емітентів облігацій — оферта, коли емітент проводить дострокове погашення. Іноді компанії бажають знизити боргове навантаження, адже облігації — це борг. Ви нічого не втрачаєте, але при цьому ваша інвестиція завершується, незалежно від вашого бажання.
Читайте також: Інвестиції в український бізнес ризикованіші, ніж гра на фондовому ринку
З іноземних компаній купую акції тільки з гарною дивідендною дохідністю
На американському ринку за останні три роки я інвестував в телекомунікаційну компанію AT&T, нафтові компанії British Petroleum та Chevron, а також хімічні компанії 3 М та Dupont. З українських компаній, які торгуються на закордонних ринках, переважно купував акції агрокомпаній Миронівський хлібопродукт, Кернел, Industrial Milk Company.
Інвестувати на емоціях не можна. Такий стиль професіонали називають «стратегією ще більшого дурня». Інвестори купують акції в надії, що вони ще більше зростатимуть. Але це можливо тільки в тому випадку, якщо знайдеться такий самий інвестор, який купить акції після тебе і тягнутиме ринок вгору.
Раджу використовувати хоча б базову оцінку тих акцій, які купуєте. Зараз є різні методології оцінки. Наприклад, Бенджамін Грем оцінював внутрішню ліквідаційну вартість компанії і дивився, скільки акція коштує на біржі. Потім купував ті компанії, чиї акції на біржі коштують дешевше, ніж сума грошей, яку можна забрати внаслідок ліквідації компанії.
Оскільки я інвестую з України як міноритарний акціонер, тобто купую якусь невелику частку компанії і при цьому не здійснюю жодного контролю над нею, мене цікавлять більш прагматичні умови — тільки дивідендний дохід.
Коли компанія коштує дорого, то зазвичай її дивідендна дохідність дуже низька. Наприклад, більшість ринкових гігантів виплачує дуже маленькі дивіденди, тому що їх бізнес або не генерує достатньо грошей, або вони пускають гроші на подальший розвиток і експансію ринку. Я намагаюся оминати такі компанії.
Мене цікавлять ті компанії, які приносять прибуток і виплачують його більшу частину своїм акціонерам як дивіденди. На даний момент для Америки хороша дивідендна дохідність — від 3 до 6% річних.
Зараз висока дивідендна дохідність, тому що прийшов коронавірус, на ринку сталася паніка і люди почали продавати акції. Але бізнес продовжує працювати, генерувати гроші і виплачувати дивіденди інвесторам. Виходить, що акції впали в ціні, а дивідендна дохідність таких компаній залишається стабільною.
Якщо раніше ми купували акцію за $100 і отримували $1 дивідендів, то тепер та ж сама акція коштує, наприклад, $50, але приносить такий же дохід. Інвестор отримує дешевше пасивне джерело доходу і потенціал того, що акція може повернути свої позиції.
Також при виборі компанії варто переконатися, що вона має можливість і надалі виплачувати ці дивіденди. Потрібно перевірити, чи покриті ці дивіденди грошовим потоком. Тому що компанія може нарощувати борг, а потім за рахунок боргів виплачувати дивіденди. Важливо розуміти, куди рухатиметься ця компанія в довгостроковій перспективі, і дивитися, що відбувається всередині компанії: скорочується або розширюється її бізнес, які є конкуренти тощо.
Українські інвестори офіційно можуть інвестувати за кордон з 2017 року завдяки тому, що пройшла валютна лібералізація. Практично три роки ринок весь час зростає, з корекціями у 2018 і 2020 році. Тобто багато хто потрапив на цю хвилю і вона несе далі. Але подивимося, хто залишиться, коли ця хвиля розіб'є більшість об скелі. Оскільки не можна судити про здібності інвестора за останні декілька років, адже фондовий ринок зростав самостійно.
Читайте також: Те ж саме, що валюта під матрацом, тільки на фондовому ринку
Три складові успішного інвестора
Запорука успіху будь-якої довгострокової історії інвестування — складний відсоток: відсоткова ставка, регулярні інвестиції та час. Ключовий момент — це час. Навіть консервативна інвестиція через призму складного відсотка може принести хороший дохід інвестору і помножити його капітал.
Але якщо намагатися прискорити цей процес і йти на ризик, то шанси на те, що ви досягнете поставлених цілей, падають в декілька разів. Ми переоцінюємо те, що можемо зробити за рік, і недооцінюємо те, що можемо за 10 років. Успішні інвестиції — це завжди довгий процес, адже нічого не відбувається швидко.
Більшість інвесторів не можуть спрогнозувати, які ситуації можуть з ними статися і яка нагода трапиться. Рекомендую набратися терпіння і спокою, не робити жодних різких рухів. Прочитавши безліч книжок, я зрозумів, що знань інвестору потрібно не так багато, як терпіння і посидючості, які допоможуть дійти до мети.