Що таке правило 4%
Правило 4% — одна з найвідоміших формул у світі особистих фінансів. Його запропонував ще у 1994 році фінансовий радник Білл Бенген після дослідження історичних даних фондового ринку США. Ідея проста: у перший рік пенсії ви знімаєте 4% від свого інвестиційного портфеля, а надалі коригуєте цю суму щороку на рівень інфляції. За класичним сценарієм, цього має вистачити приблизно на 30 років життя без ризику вичерпати заощадження.
Однак сьогодні, у 2025-му, Бенген визнає: старі розрахунки потребують оновлення. В умовах збільшення тривалості життя, нестабільних ринків та нижчої прибутковості, він пропонує нову цифру — 4,7%. Але застерігає, що ця стратегія працює лише за дотримання декількох важливих умов:
- правильної структури портфеля;
- виваженої поведінки інвестора;
- гнучкості в ухваленні фінансових рішень.
Правило 4% базується на портфелі з 50% акцій і 50% облігацій. Але для українських інвесторів цей баланс — рідкість. Хтось обирає агресивні стратегії (технологічні акції, потрійні ETF), інші — консервативні (дивідендні папери, військові облігації, трежеріс). Саме стратегія визначає, наскільки вистачить портфеля: надмірна обережність гальмує зростання, а надмірний ризик — загрожує вичерпати активи під час кризи.
Проте варто враховувати, що життя не підпорядковується індексу інфляції. Витрати не зростають рівномірно на 2% щороку, а іноді з’являються несподівані медичні рахунки, потреба допомогти родині, зробити ремонт, або зростають ціни на омріяну річ.
Правило 4% не враховує ці коливання, як і кризи, війни чи податкові зміни. Саме тому сучасні підходи до фінансового планування радять не дотримуватися фіксованої моделі, а адаптуватися: знижувати витрати у складні роки та збільшувати їх тоді, коли ринок і портфель це дозволяють.
Занадто обережно — не завжди корисно
Для впевненості на 99%, що гроші не вичерпаються за 30 років, інвестору доводиться жити значно скромніше, ніж дозволяє його портфель. У результаті страх залишитися без капіталу часто призводить до хронічної економії — і до ситуації, коли у 85 років на рахунку залишається $400 000, які так і не витратилися. А разом із ними — нереалізовані подорожі, відсутність дорогих подарунків собі або дітям, і головне, час, який можна було прожити активніше.
Саме тому дедалі більше фінансових радників наголошують, що не потрібно гнатися за ілюзією повної гарантії, а впроваджувати гнучке планування: щороку переглядати стратегію вилучень, з огляду на ринкові умови, і зберігати баланс між «жити сьогодні» і «мати завтра».
Правило 4% в українських реаліях
Ситуація в Україні суттєво відрізняється від тих, на яких базується класичне правило 4%. Наші економічні реалії — не лише відсутність надійної пенсійної системи, а й хронічна інфляція, валютні ризики та податки на інвестиційний дохід, із огляду на курсову переоцінку. До цього також додаються технічні бар'єри: обмеження на поповнення рахунків (на час війни), різка зміна доступності фінансових інструментів, відсутність фондового ринку (будьмо реалістами), недовіра до інвестиційних інструментів у населення.
У цих умовах формула «4% і все буде добре» працює, лише як орієнтир. Її потрібно адаптувати до особистої ситуації — з огляду на більший запас ліквідності, гнучкість у витратах і резерви на непередбачувані події.
Живемо довше — витрачаємо більше
Пенсійний горизонт на 30 років вже не виглядає актуальним. Якщо ви плануєте фінансову незалежність із 50 років — готуйтеся до 35−40 років життя з портфеля. А якщо йдеться про прихильників руху FIRE, які «виходять на пенсію» вже у 30−40, то потенційно це 50+ років без основного доходу.
У цьому випадку класичні 4% — занадто щедрий сценарій. Реалістичніше — орієнтуватися на 3−3,5%, або мати значно більший капітал.
FIRE — це про свободу, вибір і усвідомленість у фінансах. Але можлива ціна цього шляху — роки жорсткої економії, ризик вигорання ще до 40 років, стрес, а серйозні помилки можуть коштувати вам всього капіталу. Якщо тверезо розуміти власні можливості й діяти, відповідно до них, — це може дати потужний результат. Якщо ж романтизувати й вірити в ілюзії — розчарування неминуче.
Читайте також: Коли Україна зможе досягти рівня життя Болгарії
Фінансове планування — це не лише про математику
Коли ринок падає, навіть досвідчені інвестори можуть втратити самоконтроль — особливо це стосується людей старшого віку, для яких просадка на 30% здається фатальною. Жодна стратегія не буде ефективною, якщо вона не враховує вашу поведінку.
Саме тому фінансове планування — не лише про цифри. Воно має враховувати, як ви реагуєте на втрати. Один із найефективніших інструментів протидії паніці — «подушка безпеки» в коротких облігаціях або готівці (є брокери, які платять до 5% річних на залишок по рахунку). Коли у вас є запас грошей на 1−2 роки життя, вам не доведеться продавати акції «на дні» ринку. Це не лише елемент ліквідності, а й ключовий інструмент збереження дисципліни в довгостроковій стратегії. У періоди високої волатильності «подушка» дозволяє уникнути вимушених продажів та зберегти контроль над портфелем.
Правило 4% — базова модель, але у 2025 році вона вже не є універсальною: довша тривалість життя, нижча дохідність, інфляція й ризики змушують знижувати планку до 3−3,5%, особливо якщо горизонт — 30+ років.
Що менший відсоток зняття, то більший капітал потрібен для тієї ж самої суми витрат. Якщо ви хочете знімати з рахунку $2 тис. на місяць (тобто $24 тис. на рік), то вам потрібно:
- $600 000 — при вилученні 4%;
- $685 714 — при 3,5%;
- $800 000 — при 3%.
Ці суми вказані в реальних цінах — адже витрати зростатимуть разом із інфляцією. Саме тому моделі передбачають щорічну індексацію вилучень, аби зберігати купівельну спроможність.
Одна з найпоширеніших помилок — вважати, що дохідність 8−10% на рік буде стабільною і гарантованою. Але це не база для планування, а оптимістичний сценарій з підвищеним ризиком. Надійні інструменти — державні облігації США, якісні корпоративні облігації, диверсифіковані ETF — зазвичай дають до 4−7% річних перед оподаткуванням. І саме на них базуються моделі обережного зняття.
Можна також жити лише з купонів облігацій і не витрачати «тіло» капіталу. Але доведеться враховувати податки, інфляцію, девальвацію та поступову втрату купівельної спроможності. Це може бути доцільним варіантом, але він не універсальний.
Фінансова незалежність — це не про формулу. Це про баланс між дисципліною, стратегією, гнучкістю та здатністю адаптуватись. Найкраща стратегія — та, якої ви реально дотримуєтеся, а не та, що виглядає переконливо в Excel. Будуйте капітал не заради цифри, а заради свободи обирати свій ритм життя тоді, коли це справді важливо.