Чому банки змушені балувати клієнтів
Нову тенденцію добре демонструють такі дані:
Все це навряд чи можна віднести до заслуг фінансистів, які перейнялися проблемою заробітків своїх приватних клієнтів в умовах високої інфляції. Тенденцію сформувала політика Нацбанку, який планомірно підвищує для підопічних норматив резервування коштів на коррахунку НБУ.
Щоб підвищити стійкість банківської системи, зменшити обсяг гарячих грошей на поточних рахунках громадян і паралельно знизити тиск на валютному ринку, НБУ збільшує цей норматив щомісяця з січня 2023 року. Причому, розрахунок суми таких резервів у кожному конкретному банку прив'язаний до обсягу вкладів, розміщених громадянами на термін понад 3 місяці.
Для розуміння ситуації: після останнього травневого посилення нормативу банки змушені резервувати у системі
Перебуваючи перед вибором — безкоштовно заморожувати значні суми коштів на коррахунку в НБУ або все ж таки заробляти на цих коштах менше, залучаючи їх на термін понад 3 місяці, — банкіри віддають перевагу другому варіанту.
За логікою Нацбанку, конкуренція за вкладників, які готові під час війни вкладати кошти в банки на термін понад 3 місяці, призведе до підвищення ставок за такими депозитами. Що вже й відбувається.
Щоправда, поки що при рівні офіційної інфляції у квітні 17,9% (рік до року) середня ставка за депозитами у гривні за банківською системою на 1 рік склала 14,9% річних (із урахуванням оподаткування та військового збору «чистими» взагалі виходить 11,9945% річних). Тож дохідність, як і раніше, говорить не на користь розміщення коштів на депозитах.
Щоправда, за прогнозами НБУ, за підсумками поточного року, споживчі ціни зростуть на 14,8% (рік до року). Якщо регулятор матиме рацію, а депозитні ставки продовжать зростати, вони стануть конкурентними, принаймні, почнуть нарешті перекривати офіційно фіксоване зростання споживчих цін.
Звичайно, індекс ставок за депозитами схожий на «середню температуру у лікарні», тому для обізнаного вкладника зараз не важко знайти вклад у банках зі ставкою в гривні навіть до 18−20% річних. Що, з урахуванням податку та військового збору, вже становить від 14,49 до 16,1% річних «чистими» та дозволяє перекрити втрати від інфляційного знецінення грошей.
Читайте також: Приватні вкладники продовжують нести до банків валюту: що буде зі ставками за депозитами у ВКВ
Скільки можуть платити за гривневими вкладами
Але працювати у збиток, нескінченно підвищуючи ставки, банки не зможуть.
Тож у громадян виникає логічне питання: до яких максимальних значень, враховуючи економічну діяльність банку, може ще зрости дохідність гривневих депозитів із термінами розміщення до 1 року? І ось тут починається найцікавіше.
Банки, акумулюючи ресурси вкладників, повинні їх у щось розміщувати з дохідністю, яка перекриває плату за ресурси вкладнику, адміністративні та господарські витрати самої фінустанови, а також формувати прибуток для акціонерів.
Зараз варіантів відносно надійних та безризикових вкладень у банкірів небагато. Ще й з поправкою, що в умовах війни основна частина вкладників все ж таки орієнтується на терміни вкладень у банки не більше одного року.
Найнадійніші для фінансистів із варіантів розміщення активів — це вкладення в ОВДП та військові облігації. Дохідність там становить близько 18,5% річних на первинному ринку та періодично — до 23−28% річних на вторинному, але не за всіма випусками облігацій і не завжди.
Є ще 3-місячні депозитні сертифікати Нацбанку, за якими регулятор готовий платити банкам 25% річних (на рівні діючої облікової ставки) і за депсертифікатами «овернайт» — 20% річних. Ось, власне, і все.
Кредити юридичним особам та населенню зараз в умовах підвищених військових ризиків у фінансистів не популярні. І не лише через ризики фізичного знищення самого бізнесу позичальника під час обстрілів або в негативних економічних умовах, а й через можливі втрати застави за такими кредитами, та ще й з урахуванням необхідності обов'язкового формування під них резервів.
Валюта та золото — це все одно певні курсові та цінові ризики. Решта вкладень для банкірів багато в чому зараз обмежені не лише слабкою економічною активністю в країні, а й законодавством, а також обмеженнями самого Нацбанку.
Тобто фінансистам, фактично, потрібно орієнтуватися на максимальну гарантовану дохідність у межах від 20% до 25% річних за депсертифікатами Нацбанку та на 18,5% за річними паперами, і до 19,75% річних за довшими ОВДП. Дохідність вторинного ринку за ОВДП та військових облігацій у цьому випадку не береться до уваги. Бо треба ще вгадати, які саме папери брати. Є питання і щодо швидкості їхнього продажу за бажання оперативно їх реалізувати тощо.
Отже, верхній поріг межі мрій для банкірів у співвідношенні «ризик/дохідність» — це наразі 25% річних за депсертфікатами НБУ. Але це те, що отримує банк.
Тепер подивимося на його реальні витрати без урахування плати вкладнику за залучений депозит. До війни нормальна маржа банку (різниця між тим, що фінустанова платить клієнту і скільки отримує саме від розміщення цих ресурсів) вважалася в межах 3−4% річних.
Зараз же, з урахуванням інфляційних процесів, витрат банків на підтримку критичної інфраструктури для ведення банківського бізнесу (наприклад, ті ж генератори під час блекауту, підвищений захист мереж через хакерські атаки росіян тощо) — ця маржа в маленьких і середніх банках має бути не менше 3,5−5% річних, а у великих, де витрати на утримання мереж відділень вищі, вона повинна становити близько 4−6% річних.
У цьому випадку (без урахування специфіки роботи та індивідуальних бізнес-моделей банків) при вкладеннях у депсертифікати Нацбанку під максимально можливий рівень дохідності 25% річних, ставка за річним вкладом у невеликих банках може теоретично досягати 20−21,5% річних, а в частині середніх (із великою кількістю мережі працюючих відділень) та великих банків — 19−21% річних.
До яких меж можуть подорожчати валютні депозити
Якщо ж говорити про валютні вклади, то тут зростання ставок може бути значно меншим, ніж у гривні, і тільки за відносно середньо- та довгостроковими ресурсами.
Причина — необхідність резервування валютних вкладів у гривні на коррахунку в Нацбанку. Після багаторазового цього року підвищення регулятором нормативів резервування у поєднанні з дуже обмеженими можливостями з валютного кредитування кошти у доларі та євро для банків не завжди цікаві.
Але неодноразове підвищення відсоткових ставок ФРС та ЄЦБ призвело до підвищення для українських банків плати за залишками на своїх коррахунках у своїх західних колег. Та й варіант розміщення ресурсів банками у доларі та євро у валютні ОВДП теж ніхто не скасовував. Тож застосування валюти на рахунках клієнтів українські банкіри можуть знайти.
У результаті, збільшення середніми і дрібними банками діючих ставок за валютними вкладами терміном понад 3 місяці на 0,25%-0,75% річних у середніх і дрібних банках найближчим часом стане реальністю.
Великі фінустанови підвищуватимуть ставки стриманіше, але теж поступово будуть змушені підвищити їх на 0,25−0,5% річних. Станеться це до кінця літа цього року.
До чого готуватися вкладникам
Найближчим часом і за гривневими, і за валютними коштами на поточних рахунках та вкладах до 3-х місяців особливого зростання ставок не відбудеться, а у деяких банках пройде й їхнє поступове зниження.
Натомість, за ресурсами з термінами розміщення від 3 місяців до 1 року і більше ставки поступово зростуть. Ця корекція відсоткової політики банків за вкладами вже почалася з січня-лютого цього року і триватиме до кінця літа.
Подальша поведінка банкірів щодо ставок за депозитами та вкладами вже залежатиме від дій Нацбанку, як у частині змін облікової ставки, так і нормативів резервування коштів на коррахунку в НБУ.