ОПЕК+ все влаштовує

Це особливо актуально на тлі того, що члени ОПЕК+ у понеділок навідріз відмовилися від ідеї нарощування видобутку понад рівні, вже обіцяні ринку. Представник Саудівської Аравії зазначив у коментарі для Wall Street Journal, що «Королівство задоволене поточним ціновим діапазоном і вважає, що він не тиснутиме на попит».

Картину доповнили кулуарні коментарі представників ОПЕК+. Зокрема, один із них сказав у бесіді з Reuters: «Ми побоюємося четвертої хвилі коронавірусу, ніхто не хоче серйозних змін».

Здається, це джерело драматизує ситуацію, з огляду на «плато» захворюваності останніх тижнів, а також той факт, що ОПЕК+ проводить засідання щомісячно (або коли треба), що дозволить альянсу скоротити виробництво при першій же потребі.

«Сланцевікі» не поспішають на допомогу

Руки ОПЕК+ також розв'язує її практично одноосібний контроль над ринком. Підхід «Бури, дитинко, бури!», що асоціювався з американською нафтовою індустрією, пішов у небуття, і нафтові компанії зараз виявляють більше обачності, ніж будь-коли за ті сім років, протягом яких сланцева нафта стала глобальним феноменом.

Обсяги видобутку в Пермському басейні і Баккеновській формації, які в минулому невтомно «вивергали» нафту, зараз істотно нижчі за максимально можливі, оскільки видобувні компанії намагаються задобрювати акціонерів дивідендами і не засмучувати їх збитками, як це траплялося раніше. Мабуть, було б справедливо сказати, що новим девізом галузі стала фраза «Якщо все працює, не чіпай» (тобто, якщо ОПЕК контролює ситуацію на ринку, не треба намагатися з нею сперечатися).

Як зазначив минулого тижня у коментарях для Financial Times голова американської нафтовидобувної компанії Pioneer Natural Resources Скотт Шеффілд: «Всі проявлятимуть дисципліну незалежно від того, коштує Brent $75, $80 або $100. Серед акціонерів, з якими я розмовляв, всі говорять, що, якщо будь-яка з компаній знову почне нарощувати (видобуток), вони покарають її акції».

Читайте також: Ціна на газ в ЄС вже $1900 за тисячу кубометрів. 5 країн закликають Брюссель розібратися

І якщо у когось ще залишаються на цей рахунок сумніви, Шеффілд дав чітко зрозуміти, що нафтовий ринок «дійсно перебуває під контролем ОПЕК».

Головний виконавчий директор ще одного американського нафтового гіганта Chevron Corp Майк Вірт в інтерв'ю Bloomberg News зазначає: «Я орієнтуюсь на два сигнали, і зараз я бачу тільки один із них… Ми могли б інвестувати більше. Фондовий ринок не посилає сигналу, який би означав, що, на їхню думку, нам варто це робити».

Як зазначив колумніст Bloomberg Ліам Деннінг: «Наплив грошей в сланцеву індустрію протягом більшої частини останнього десятиліття тиснув на вартість барелів, як це зробили дешеві гроші з цінами на каршерінг і гнучкий офісний простір. Гідророзрив зараз ефективніший, ніж був 10 років тому, але інвестори тепер хочуть більшого, набагато більшого. Додатково до цього, витрати на підтримку і розбудову залежних від нафти економік означають, що прославлений низьковитратний видобуток членів ОПЕК+ насправді не такий вже й низьковитратний, як стверджується».

Читайте також: Нафтове ралі триває: скільки плануємо на цьому заробити

Існують вагомі причини, через які американські нафтовидобувні компанії втратили апетит до ризику. Його відбив, серед іншого, не хто інший, як президент США Джо Байден, який почав наступ на виробників вуглеводнів. І хоча світ зовсім виразно потребує більш «зеленої» енергетики, йому також потрібні «реальні альтернативи», доки не буде здійснено енергоперехід.

Чи є межа подорожчання?

Високі нафтові ціни пов'язані з триваючим стрибком цін на природний газ, що подорожчав уже на 130%. Передбачається, що попит на нафту, як заміну для природного газу, в опалювальний сезон підігріватиме ралі нафтових цін.

І все ж, при подальшому зростанні цін на нафту «в кінцевому підсумку вирішальним фактором може стати втрата відновлення економіки і, отже, попиту на нафту, а не міркування постачальників», пише Деннінг із Bloomberg.

Аналогічну думку я висловив у своїй статті від кінця вересня, в якій йдеться: «Будь-хто, хто досить довго мав справу з сировинними ринками, знає вираз: високі ціни — найкращі ліки від високих цін». Я тоді зазначив: «Якщо відволіктися від необхідності і виходити з того, що за товар можна заплатити лише стільки, скільки можна собі дозволити, виходить, що попит може почати руйнуватися, якщо ціни на нафту і природний газ продовжать безупинно зростати».

Тож головне питання полягає в тому, наскільки сильно можуть зрости нафтові ціни у короткостроковій перспективі.

Читайте також: Чи варто інвестувати в «зелену» енергетику просто зараз

Goldman Sachs одержимий ідеєю зробити свій прогноз в $90 за Brent пророцтвом, що самореалізується (якщо багато хто робить якийсь прогноз і в нього вірить, то ринок в результаті буде на цьому рівні, незалежно від того, виправданий він чи ні). У той же час аналітики Standard Chartered очевидно вважають поточні ціни невиправданими.

До яких наслідків це призведе

Для України подорожчання нафти означає ряд негативних факторів. Насамперед нинішня ситуація призведе до подорожчання бензину і дизельного палива, а також до підвищення транспортних витрат і, відповідно, цін на практично всі товари, і прискорення інфляції.

Крім цього, оскільки значна частина палива імпортується в Україну, подорожчання цін на нафту може призвести до збільшення дефіциту торгового балансу. Тобто сумарні надходження валюти в країну від експорту будуть нижчими за витрати на імпорт. За підсумками 2020 року витрати на імпорт перевищили доходи від експорту української продукції на 44 млрд грн. У той же час зростання вартості імпорту призведе до збільшення надходжень від оподаткування цих товарів і, відповідно, підвищить наповнення бюджету.