Навіщо Європі новий канал підтримки євро
Геополітичні потрясіння та торговельні війни вже стали звичним явищем із січня 2025 року, коли в США до влади прийшов Дональд Трамп. В обстановці жорсткої зміни економічних правил гри з боку Сполучених Штатів Євросоюз, як їхній основний партнер, опинився у складній ситуації. А війна росії проти України лише додала гостроти проблемам, які створює Європі політика американського президента Дональда Трампа.
З одного боку, європейська економіка розвивається вкрай повільно. 1−2% на рік - це ближче до статистичних похибок, ніж до серйозного прогресу. Водночас Дональд Трамп із його командою поки що вочевидь грають на послаблення долара США у світовому масштабі, щоб зробити американські товари конкурентнішими. Просідання долара з початкових рівнів січня 2025 року в межах 1,02 долара за євро до чинного зараз коридору в 1,17−1,19, яке спровокувало ланцюгову реакцію в усьому світі, — найкраще підтвердження цього.
Одночасно під патронатом Китаю частина африканських, азіатських та латиноамериканських країн, які раніше орієнтувалися на США та розрахунки в американській валюті, почли швидко дрейфувати у бік розрахунків у китайських юанях. Або, як варіант, ці ж групи країн серйозно обговорюють можливість проводити свої розрахунки у прив'язці до національних валют, щоб уникнути платіжної залежності від США та від долара.
Саме тому центральні банки значної частини країн світу почали виходити з доларових активів у своїх резервах та робити ставку на золото. Почасти це також внесло свій внесок у зростання котирувань «жовтого» металу до рівнів близько $5 000 за унцію і навіть більше.
Паралельно з цим країни, які з різних причин роблять ставку на економіку США, продовжують викуповувати американські трежеріс і цим забезпечують фінансування держборгу США, що зростає. Але при цьому країни, що орієнтуються на Китай, продовжують позбавлятися долара.
У цій ситуації від глобального відтоку капіталу Штати рятує великий фондовий ринок, що становить близько 60% від світового. Американський фондовий ринок залишається ліквідним багато в чому як за рахунок дій ФРС США, так і за рахунок можливості Америки користуватися головною економічною зброєю — доларом, як основною світовою валютою з емісійним центром у самих Штатах.
З іншого боку, економіка ЄС залишається третьою економікою у світі після США та Китаю. І Євросоюз, якщо хоче вижити як глобальна світова структура, має підтримувати свої позиції. За прогнозами аналітиків, у 2026 році питома вага економіки ЄС становитиме близько 15−18% світового ВВП, що в номінальних цифрах становитиме близько $19−22,5 трлн із помірним зростанням ВВП у межах 1,3−1,4% на рік.
При цьому, якщо дивитися об'єктивно, питома вага економіки ЄС залишається високою, але має всі шанси знизитися через швидше зростання ринків, що розвиваються. Крім того, лише 4 країни ЄС — Німеччина, Франція, Італія та Іспанія — забезпечують близько 60,5% номінального ВВП Євросоюзу, що робить ЄС надзвичайно залежним від економічної ситуації саме у цих країнах.
Війна рф в Україні поблизу кордонів Євросоюзу — очевидний додатковий мінус для розвитку ЄС. Хоча разом із політикою США щодо скорочення американської частки фінансування оборони в НАТО, він і дає шанс посилити темпи зростання економіки Європи за рахунок ВПК та щільної співпраці з Україною у військовій сфері.
Але поки що темпи зростання економіки Європи (1−2%) істотно відстають від темпів зростання США (прогноз на 2026 рік щонайменше 2,1−2,3%) і Китаю (прогноз близько 4,5−4,7%). І це не обіцяє ЄС нічого доброго, якщо Євросоюз не вживатиме заходів для стимуляції прискорення економічного зростання.
На тлі все менш передбачуваного американського ринку ЄС змушений шукати стабільніші ринки збуту своєї продукції та нових торговельних союзників. І це штовхає Євросоюз до щільнішої співпраці з країнами Азії, Африки, Південної Америки тощо. Останні торговельні угоди з Канадою, Індією, щільніше партнерство з Австралією та подальше поглиблення торговельної співпраці з Китаєм — і є відповіддю США, на яку розраховують європейські політики.
Для розширення торгівлі, просування європейських товарів у всьому світі та одночасно зниження курсових ризиків, збереження високої ліквідності та посилення позицій євровалюти, як світового засобу торговельних розрахунків, Європі потрібен інструмент підтримки ліквідності на ринках саме в євро.
Як це працює
Тому рішення ЄЦБ щодо розширення доступу до механізму EUREP центральним банкам країн, що не входять до єврозони, для отримання ліквідності в євро під заставу високоякісних активів виглядає логічним та виправданим. Саме такий механізм дозволить зберегти за євро статус однієї з провідних світових валют для торговельних розрахунків та паралельно додасть стабільності за курсом євровалюти з цими країнами-партнерами, у разі підвищення волатильності ринків у світі.
Що означає цей фінансовий інструмент?
- гарантія постійного доступу до ліквідності в євро для запобігання масовому розпродажу цінних паперів, у разі проблем на фондовому ринку;
- доступ отримають більшість світових центробанків, крім тих країн світу, хто перебуває під міжнародними санкціями та потрапив до чорного списку FATF;
- забезпеченням цих ліній ЄЦБ є застава надійних цінних паперів, номінованих у євровалюті.
- EUREP доповнює вже діючі своп-лінії ЄЦБ (обмін валют за певним курсом на певний період зі сплатою відповідних відсотків у кожній із валют після закінчення обумовленого у договорі терміну), які залишаються незмінними в оновленій структурі фінансових інструментів.
Подібний механізм дозволить центральним банкам країн за межами єврозони оперативно реагувати на ризики нестачі ліквідності в євро, зробить подібне фінансування гнучкішим, а також стимулює інтерес центральних банків багатьох країн до купівлі єврооблігацій, які й будуть основною заставою, у разі потреби отримання такої додаткової ліквідності центробанками.
EUREP — не новий механізм. Перші операції проводилися ще у 2020 році, але тепер у ЄЦБ з'явилися серйозні нові вхідні дані. Ось, що про це говорить сам регулятор (за текстом виокремлю найважливіші сигнали): «Зараз світова економіка зазнала глибоких структурних зрушень, пов'язаних із геополітикою та змінами у міжнародній фінансовій системі. Ці зрушення змінили динаміку глобальної торгівлі та фінансової інтеграції, і припускають, що макроекономічне та фінансове середовище залишиться невизначеним і потенційно волатильнішим. Частіші фінансові збої та можливі непрямі наслідки для фінансових ринків єврозони можуть перешкоджати плавній передачі монетарної політики».
Тобто ЄЦБ відверто побоюється фінансової кризи, яку може спровокувати політика США, і заздалегідь запускає захисний механізм на додаток до діючих СВОП-ліній.
Нагадаю, що після глобальної фінансової кризи 2008−2009 років ЄЦБ та інші великі центробанки почали активно використовувати своп- та репо-лінії. ЄЦБ і зараз є частиною мережі свопових ліній, що є постійними двосторонніми угодами з п'ятьма іншими великими центральними банками: Банком Канади, Банком Японії, Швейцарським національним банком, Банком Англії та ФРС США. СВОП-лінії є і з іншими деякими країнами, але зазначені вище 5 — це все ж таки основні.
Як це працює:
Угоди про валютні свопи між двома центральними банками є домовленістю, відповідно до яких запозичуючий центральний банк отримує іншу валюту в обмін на свою власну, яка надається як застава. Обидва центральні банки зобов'язуються закрити угоду та погасити запозичену валюту, а також виплатити узгоджену в договорі відсоткову ставку у зазначену дату.
ЄЦБ надає євро в обмін на іноземну валюту, яка приймається як застава. В рамках взаємних свопових ліній ЄЦБ також може отримувати іноземну валюту, надаючи євро як заставу.
Джерело: ЄЦБ.
Багато угод ЄЦБ про валютні свопи є взаємними. Це означає, що ЄЦБ може надавати євро центральному банку, отримуючи при цьому іноземну валюту, як заставу, та/або отримувати іноземну валюту від центрального банку-емітента, надаючи євро як заставу, залежно від того, який з двох варіантів необхідний у цих обставинах.
Але є й деякі угоди ЄЦБ про валютні свопи, які передбачають лише надання євро іншому центральному банку в обмін на іноземну валюту, випущену центральним банком, що її запитує, і закладену як заставу Європейському Центральному банку.
Угоди про викуп (РЕПО-операції):
Угоди РЕПО — це домовленості, у яких позичальник-центральний банк отримує іноземну валюту на певний період за фінансові активи, які є заставою для кредитора-центрального банку. Після закінчення терміну позичальник-центральний банк повертає позикову валюту, плюс обумовлену в договорі відсоткову ставку.
За лютневим рішенням ЄЦБ тепер у рамках механізму РЕПО для центральних банків Євросистеми (EUREP) ЄЦБ надаватиме євро та центральним банкам країн, які не входять до єврозони, за умови отримання як застави високоякісних фінансових активів, номінованих у євро. Треба сказати, що частково ЄЦБ так робив і раніше, але не в таких обсягах і не з таким потенційно широким колом банків:
Джерело: ЄЦБ
Таким чином, своп-лінії та лінії РЕПО ЄЦБ є інструментами грошово-кредитної політики, що згладжують курсову волатильність та глобальні ризики, у разі чергових світових економічних криз. Паралельно вони дозволяють активізувати торговельні операції з країнами поза єврозоною, що зараз є вкрай важливим для Європи.
У результаті, за рахунок прогнозованішої ситуації з ліквідністю в євро для центробанків поза єврозоною та забезпечення фінансової та курсової стабільності, ці інструменти зміцнюють роль євро та підвищують ефективність передачі монетарної політики ЄЦБ.
Нюанси СВОП-операцій ЄЦБ та операцій РЕПО:
Свопові лінії доступні країнам із найвищою кредитоспроможністю та системною значимістю, з погляду єврозони, а також країнам, із якими встановлено взаємні угоди (тобто механізм забезпечення ліквідності в іноземній валюті для банків єврозони).
Деякі угоди ЄЦБ про валютні свопи є безстроковими і не мають кінцевої дати, але кожна зі сторін може розірвати їх у будь-який час. Інші угоди мають заздалегідь визначену дату закінчення, але можуть бути продовжені за взаємною угодою.
В рамках угоди EUREP кредитні лінії РЕПО зазвичай надаються на єдиних умовах. Ці умови включають систему контролю ризиків і ціноутворення, але можуть коригуватися керівництвом ЄЦБ, відповідно до міркувань грошово-кредитної політики. Система контролю ризиків визначає вимоги до прийнятності заставних активів, застосовні дисконти з оцінки та максимальну суму запозичення, специфічну для кожного центрального банку.
Усі лінії РЕПО мають заздалегідь визначену дату закінчення, але можуть бути продовжені за взаємною згодою. Створення та продовження ліній РЕПО ґрунтується на оцінці перспективності грошово-кредитної політики. Така перспектива вважається переконливішою щодо країн, які мають міцні економічні та фінансові зв'язки з єврозоною, а також у контексті глобальної чи регіональної кризи, або підвищеного ризику її виникнення. Цей механізм із 3 кварталу 2026 року дозволить центробанкам позичати до 50 мільярдів євро під заставу високоякісних активів.
Цікаво, що ЄЦБ також нещодавно змінив підхід до прозорості: замість публікації інформації про конкретні центральні банки-отримувачі, ЄЦБ показує лише загальні тижневі обсяги залучення ліквідності. Це говорить про те, що Євросоюз у певні моменти не «підказуватиме» США та Китаю, із ким він наразі активно фінансово «дружить» і в яких обсягах. Тобто ступінь світової взаємної недовіри лише зростає.
Тимчасові лінії ЄЦБ, створені у контексті глобальної чи регіональної кризи, або підвищеного ризику її виникнення, припиняються після нормалізації ситуації.
Таким чином, доступ до євроліній ліквідності відрізнятимуться у звичайних умовах і в періоди стресу на фінансових ринках (або підвищеного ризику його виникнення), коли може знадобитися створення ліній ліквідності з ширшим колом країн. Саме це, фактично, зараз і відбувається, коли в умовах свого мандата у лютому 2026 року ЄЦБ розширив перелік країн поза єврозоною, які через свої центральні банки зможуть незабаром отримувати додаткову ліквідність євро в моменти кризи або за її загрози. При цьому керівництво ЄЦБ розглядатиме всі запити на надання ліквідних коштів в індивідуальному порядку.
Що все це означає для України
Ось декілька важливих моментів:
у нашої країни за певних умов та наявності ліквідних паперів у євро з'являється можливість через РЕПО-операції НБУ-ЄЦБ залучати потенційно до 50 млрд євро. А отже, в деякі моменти тримати частину своїх резервів не лише в американських цінних паперах, а й у єврооблігаціях за необхідності оперативного отримання ресурсів у євро від ЄЦБ.
Якщо нові кроки ЄЦБ, з фінансового погляду, «злетять» і активно працюватимуть з третього кварталу 2026 року, це забезпечить більшу стабільність євро на світових майданчиках, що є важливим для всіх інвесторів, у тому числі й з України.
Чим більше працюючих інструментів із забезпечення валютної ліквідності у Нацбанку України в різних валютах, тим краще і для гривні, оскільки, будучи маркетмейкером на валютному ринку, наш регулятор зможе в результаті активніше згладжувати валютні коливання на українських торгах як за доларом, так і за євро. А також періодично хеджувати і свої курсові ризики за структурою ЗВР України.
Стабільніша ситуація за курсом євро на міжбанку, з огляду на те, що ЄС зараз є найбільшим торговельним партнером України, дозволить НБУ опосередковано впливати не лише на поведінку готівкового ринку, а й максимально знижувати ризики зростання цін за рахунок чиннику саме стрибків євровалюти.
І останнє: поки що рано говорити про реальну ефективність прийнятого рішення ЄЦБ про розширення операцій EUREP, оскільки все залежить від реальних обсягів операцій за даним механізмом. Тож обіцяю повернутися до цього питання в окремій статті, коли можна буде об'єктивно оцінити перші результати цього нововведення ЄЦБ.
Але те, що подібний крок Європейського Центрального банку говорить про те, що Європа починає економічно оживати і нарешті захищати свої інтереси, це позитивний знак для України, яка прагне до ЄС вже найближчим часом.