Прогноз не дорівнює плану

Держбюджет — це не лише фінансовий план країни, але й закон. Якщо б законом установлювалося значення обмінного курсу, то треба було б його забезпечити. Але справа в тому, що в Держбюджеті немає значення обмінного курсу. Це — лише технічний показник. Держбюджет затверджується в гривні, проте у ньому є окремі статті доходів та видатків, прив’язані до іноземної валюти. Наприклад, доходи від оподаткування імпорту або виплати за зовнішнім боргом. Відповідно, з метою розрахунків показників Держбюджету використовується прогнозне значення обмінного курсу.

Проте ані плану по обмінному курсу, ані відповідального за його реалізацію не існує. У цьому можна переконатися, порівнявши прогноз обмінного курсу гривні, використаний для обрахунку показників проєкту Держбюджету, та його фактичні значення.

Насправді, за формування обмінного курсу відповідають економіка та закони ринку. Ігнорування цих законів має тяжкі наслідки. Практика фіксації Нацбанком обмінного курсу в минулому завжди завершувалась однаково — валютною кризою та втратою країною міжнародних резервів. Цей урок було засвоєно. З 2014 року Україна перейшла від фіксування курсу до плаваючого обмінного курсу.

За такого режиму саме баланс між попитом та пропозицією на валютному ринку визначає, в який бік рухається курс. НБУ ж, зі свого боку, виходить на валютний ринок для виконання лише двох завдань: купівлі валюти для поповнення міжнародних резервів України (за умови надлишкової пропозиції валюти) та згладжування різких рухів обмінного курсу як в бік девальвації, так і в бік зміцнення гривні.

Гнучке курсоутворення дає змогу економіці знайти рівновагу. Наприклад, у цьому році внаслідок швидкого відновлення споживання та обмежених можливостей бізнесу нарощувати пропозицію товарів і послуг інфляція зростає у світовому масштабі та в Україні. Водночас, маємо сприятливу світову кон’юнктуру для нашого експорту (зокрема для металургів і аграріїв) і на додачу рекордний урожай зернових. У результаті експортери продають значні обсяги валютної виручки, а гривня зміцнюється. Укріплення гривні — потужний чинник угамування інфляції, адже в споживчому наборі українця питома вага імпорту складає 35%, а ціни на імпортні товари залежать від курсу. Отже, економіка знаходить певний баланс, як наслідок, інфляція знижується. За прогнозами НБУ, інфляція сповільниться до однознакового рівня наприкінці цього року та до 5% на кінець наступного.

Натомість, якби НБУ намагався б зафіксувати курс, наприклад, на рівні початку року, щоб наблизити факт до «бюджетного плану», інфляція не мала б шансу знизитися. Навпаки, за нашими оцінками, вона б і далі прискорювалася наступного року. А це вже явний конфлікт із законодавчо визначеною пріоритетною ціллю НБУ щодо забезпечення низької та стабільної інфляції.

Що змінює закон

Існування вимоги про надання курсового прогнозу НБУ для цілей бюджетного планування створює ризики хибного її сприйняття як «планового курсу в бюджеті». Тому вилучення цієї норми є цілком логічним рішенням, яке узгоджується із застосуванням плаваючого курсу.

Законодавчими змінами, які наразі перебувають на підписі у Президента, норма щодо надання НБУ прогнозу обмінного курсу замінюється іншою нормою. Тепер НБУ та уряд можуть проводити взаємні консультації, зокрема щодо прогнозу основних макроекономічних показників, включаючи показники обмінного курсу.

По суті, так завжди й відбувалося. НБУ — незалежний орган, але важливою є координація його політики з політикою уряду. Для цього необхідним є розуміння того, як уряд і НБУ бачать майбутній розвиток подій. Фахівці міністерств (передусім Мінекономіки та Мінфіну) і НБУ обмінюються власними прогнозами та дискутують.

Проте в макроекономічних прогнозів НБУ та уряду різне цільове призначення. Прогноз НБУ насамперед (але не виключно) призначений для того, щоб визначити рівень облікової ставки, який дасть змогу привести інфляцію до цілі 5%, а уряду насамперед (але також не виключно) — для того, щоб спланувати Держбюджет. Відповідно до цілей різняться й підходи створення цих прогнозів. У двох різних прогнозистів розрахунки не можуть збігатися, тому й результати теж, як правило, різні.

Читайте також: Валютні депозити знову подешевшали

Обмінний курс — невід'ємна складова будь-якого макроекономічного прогнозу. Зокрема, він міститься і в урядовому прогнозі, який використовується для підготовки проєкту Держбюджету. І, зважаючи на те, що прогнози Мінекономіки та НБУ відрізняються, враховуючи їх різні цілі, норма щодо надання прогнозу обмінного курсу з макроекономічного прогнозу НБУ була непотрібною.

Прогноз, який не збувся

Прогнозам властива одна незмінна характеристика — вони рідко збуваються до останньої цифри.

Курсовий прогноз уряду цього року також не справдився. Держбюджет певною мірою є чутливим до курсових коливань. За ревальвації гривні за інших рівних умов бюджет втрачає на податках від імпорту, але економить на виплатах за боргом, номінованим в іноземній валюті. Проте загалом недонадходження є вищими. Водночас, цього року більші податкові надходження сповна це компенсують за рахунок вищих, ніж прогнозувалося, цін та зростання споживання. Доходи бюджету за 9 місяців перевиконано майже на 30 млрд грн.

Читайте також: Скільки грошей тримати в тупому кеші і в якій валюті. Що радять професіонали

Зазвичай у бюджетний прогноз закладається припущення про девальвацію гривні, що є сприятливішою ситуацією для надходжень. Але за плаваючого курсоутворення існує ймовірність як ревальвації, так і девальвації. Тому, щоб потім не рахувати втрати від ревальвації, варто закладати в прогноз консервативніші припущення щодо обмінного курсу. Тут, як кажуть, песиміст завжди у кращій позиції — або виявиться правим, або буде приємно здивованим.