На початку серпня японці влаштували на світових фінансових ринках малий Перл-Гарбор. Щоправда, наступного дня все залили грошима і пожежі розгорітися не дали. Але це була лише «проба пера»… Невдовзі побачимо продовження — минулого тижня керівник Банку Японії Кадзуо Уеда заявив, що вони вирішили продовжити підвищення облікової ставки.
Чому така маленька Японія так сильно впливає на світові ринки? — Запитаєте ви. Ну, по-перше, вона не така вже й маленька — площа Японії більша за площу Німеччини, а рівень ВВП у них приблизно однаковий. По-друге, так історично склалося, шо впродовж багатьох років Японія була основним донором і постачальником ліквідності на глобальні фінансові ринки. Особливо — на американський. Але давайте по черзі…
Все почалося у вересні 1985 року в нью-йоркському готелі «Плаза». Там зібралися фінансові боси п'яти країн: США, Японії, Німеччини, Франції та Великої Британії. Американці їх затягнули туди, щоб домовитись про зниження курсу долара, послабити конкуренцію і знизити внутрішньополітичний тиск із боку промислових штатів, де закривалися підприємства і зростало безробіття.
В результаті підписали так звану «Плаза Угоду». Єна зміцнилась, до Японії хлинув іноземний капітал. Ціни на нерухомість та акції злетіли до небес. Всі чекали, що це триватиме вічно. Але вже наприкінці 1980-х виявилося, що це була пастка…
У 1990 році бульбашка луснула. Вартість активів обвалилася, й Японія увійшла в період, відомий як «втрачене десятиліття». Дефляція, стагнація, борги… Ціни падали, компанії втрачали прибутки, а люди скорочували витрати. Банк Японії змушений був постійно знижувати облікові ставки та друкувати гроші.
Однак хитрі ділки і тут придумали, як скористатися ситуацією, — вони брали дешеві кредити в єнах, конвертували їх у долар і вкладали у прибутковіші активи в інших країнах. Зокрема, в США, де ставки завжди були суттєво вищими. Англійською це називається Carry Trade.
Все було добре і всіх влаштовувало, допоки наприкінці 2021 року дефляція в Японії не розвернулася і курс єни не почав знижуватися. З огляду на те, шо, за співвідношенням державного боргу до ВВП, Японія є абсолютним чемпіоном світу (260%), то з дешевою єною його обслуговування стало надто дорогим.
У 2023 році керівник Банку Японії Кадзуо Уеда підвищив ставку на 0,15% і примружився в очікуванні вибуху… Нічого не сталося. Йому сподобалось і наприкінці липня 2024 року він заявив, що хоче підвищити її ще на 0,25%. І тут його ледь не четвертували…
Чому? Тому що за таких ставок починає схлопуватись Carry Trade, і валютні свопи принесуть спекулянтам великі збитки… Якщо коротко — схема втрачає актуальність і починається репатріація капіталу назад до Японії.
І що в цьому такого? А те, шо на сьогодні сукупні зовнішні активи Японії складають близько 1,34 квадрильйона єн (8,7 трлн доларів США)! Переважна частина цієї суми в американських облігаціях і акціях технологічних компаній…
Уявляєте, яка хвиля підніметься над світовою економікою, якщо японці раптом вирішать все це вивести з американського ринку? Уявляєте, як смачно вона потім впаде на голови всьому світу?.. І я не уявляю.
Читайте також: Індія: майбутній світовий лідер чи чергова фінансова бульбашка
І думаю, що навіть Джером Пауелл не до кінця уявляє. А в нього зараз ще вимагають ставку ФРС знижувати. Тобто зробити американський ринок для іноземних інвесторів ще менш привабливим.