Ведмежі цикли: як біткоїн переживав падіння раніше
Якщо подивитися на історію, біткоїн уже не раз проходив те, що для більшості активів стало б кінцем. Після кожного великого циклу повторювався один сценарій: ціна різко летить вниз, ринок накриває паніка, хтось банкрутує, з’являються заголовки про провал і остаточну поразку. Це добре видно на великих ведмежих фазах, коли біткоїн від піку до дна втрачав 80−90% і більше. Ключові епізоди минулого виглядали так:
- 2011: з ~$32 до ~$2 (-93%)
- 2013−2015: з ~$1 163 до ~$150-$170 (приблизно -85%)
- 2017−2018: з ~$19 800 до ~$3 200 (-84%)
- 2021−2022: з ~$69 000 до ~$15 500 (близько -77%)
Але згадуючи їх, важливо розрізняти дві речі: вартість BTC і саму здатність біткоїна існувати. У згадані періоди ринок втрачав ліквідність і довіру, проте сама система не потребувала ні порятунку, ні перезапуску — вона працювала. І в цьому принципова різниця між біткоїном і більшістю традиційних активів. У традиційних фінансах різке падіння ціни часто веде до банкрутства емітента й зупинки роботи всієї системи. У біткоїна навіть глибокі обвали не зупиняють мережу: блоки й далі додаються, транзакції підтверджуються. Навіть якщо через падіння ціни частина майнерів вимикає обладнання, мережа автоматично підлаштовується: потужність і складність знижуються, але блокчейн працює далі.
Ба більше, кожен ведмежий цикл на крипторинку фактично очищував екосистему: з ринку йшли слабкі проєкти, зникало надмірне кредитне плече, банкрутували біржі та посередники, але базовий шар залишався. Після цього біткоїн щоразу повертався вже в іншій якості — з ширшою аудиторією, новою інфраструктурою і глибшою інтеграцією у фінансову систему. Після обвалу 2011 року він перестав бути експериментом для ентузіастів, після 2014−2015 років — почав формувати глобальні ринки, після 2018-го — отримав похідні інструменти й інституційних гравців, а після кризи 2022 року — вийшов у фазу легалізації через регульовані продукти й фонди.
Що утримує ціну біткоїна на плаву
Ціна біткоїна тримається не лише на вірі, а й на поєднанні кількох фундаментальних факторів, які з роками лише посилилися. Перший і базовий — жорстко обмежена пропозиція. У біткоїна заздалегідь відома максимальна кількість монет — 21 млн, і більша їх частина вже видобута. Цей ліміт не можна розширити рішенням регулятора чи емісійного комітету. На додачу, дедалі більша частина монет з часом стає недоступною через втрачені ключі й забуті гаманці, тож реальна пропозиція на ринку поступово стискається. Саме це відрізняє BTC від фіатних валют, золота, срібла чи нафти.
Читайте також: Втрачені біткоїни: куди зникли мільйони BTC і як це змінює ринок
Другий чинник — мережевий ефект, який з роками став визначальним. Чим більше людей, компаній і інституцій тримають або використовують BTC, тим складніше його витіснити. Біткоїн давно перестав бути інструментом вузького кола шанувальників: він присутній у балансах великих фінансових структур, інтегрований у платіжну та інвестиційну інфраструктуру, використовується як резервний актив і як елемент портфельної диверсифікації. У таких системах ціну підтримує не лише попит, а й масштаб використання: BTC уже під'єднаний до багатьох сервісів і рішень, тому позбутися його складніше й затратніше.
Третій фактор — інституційний капітал, який принципово відрізняється від роздрібної спекуляції. Запуск спотових ETF у США відкрив для біткоїна канали попиту з боку фондів, пенсійних структур, керівних компаній та центральних банків, які не реагують на кожен обвал так, як роздрібні трейдери. Для них BTC — не інструмент короткої гри, а довгострокова позиція в межах ширшої стратегії.
Четвертий елемент — безпека мережі, яка вимірюється хешрейтом (сукупною обчислювальною потужністю майнерів). Поточні рівні означають, що атака на мережу потребує колосальних ресурсів і координації, що робить її менш ймовірною. Навіть після заборони майнінгу в Китаї у 2021 році, коли хешрейт тимчасово впав майже вдвічі, мережа адаптувалася і відновилася за лічені місяці. Це показало, що біткоїн не прив’язаний до однієї країни, юрисдикції чи інфраструктурного центру.
І нарешті — поведінка довгострокових власників. Значна частина біткоїнів перебуває у руках тих, хто купував їх значно дешевше за поточні рівні й не має мотивації продавати під час кожного падіння. Для цих учасників BTC — не спекулятивна ставка, а стратегічний актив. Саме ця група формує «жорстке дно» ринку: коли ціна падає, пропозиція швидко скорочується, бо продавати готові далеко не всі.
Разом зі статусом BTC головного бенчмарку ринку ці фактори пояснюють, чому біткоїн може втрачати 70−80% вартості й усе ж не скочуватися до умовного $1.
Реальні ризики: що може вдарити по BTC і мережі
Хоча за 17 років біткоїн показав себе як стійка децентралізована мережа, це не скасовує сценаріїв, у яких він може зазнати серйозного удару. Важливо розрізняти два типи ризиків. Частина з них б'є по ціні, ліквідності та доступу до ринку. Інша стосується стійкості протоколу, тобто того, чи зберігається біткоїн як децентралізована й непідробна система.
Ризики, що б’ють по ціні та ліквідності
Найбільш парадоксальний із них пов’язаний із великими корпоративними власниками та інвестиційними структурами. Поки позиції довгострокові, вони підтримують ринок. Але у разі боргового тиску, відпливу капіталу або зміни стратегії продажі стають вимушеними. Такі продажі зазвичай відбуваються в найгірший момент і посилюють падіння.
Схожий ризик виникає через значні накопичення BTC державами та іншими інституційними власниками. З одного боку, ці запаси підтримують ціну, бо монети не рухаються і пропозиція на ринку менша. З іншого боку, концентрація створює системну вразливість. Якщо з політичних, фіскальних або фінансових причин великі власники почнуть масово продавати, ринок може не витримати обсягу. Ліквідність біткоїна відносно тонка в масштабах глобальних фінансів, і різкий викид пропозиції здатен спричинити стрімке падіння ціни. Саме цього сценарію остерігаються міжнародні фінансові інституції.
Окремий блок ризиків формує регуляторний тиск. Повна глобальна заборона біткоїна малоймовірна, але скоординовані обмеження у ключових юрисдикціях можуть зменшити попит, ускладнити доступ до банківської інфраструктури й підірвати легітимність активу. Досвід попередніх криз показує, що регуляторні сигнали здатні запускати панічні хвилі навіть без негайних заборон.
Ще один фактор це системні ризики криптоінфраструктури. Крах стейблкоїнів, бірж або великих кредитних платформ не б'є по протоколу біткоїна напряму, але різко знижує ліквідність і довіру. Події 2022 року продемонстрували, як проблеми в екосистемі можуть обвалювати ціну BTC на десятки відсотків за лічені місяці.
Ризики, що підривають стійкість протоколу
Ключовий ризик у цій категорії — централізація майнінгу. Біткоїн залишається безпечним доти, доки його видобуток не контролює одна сила. Якщо один пул або група пулів зберуть понад половину обчислювальної потужності мережі, вони теоретично отримують можливість тиску на правила гри, зокрема цензурування транзакцій або реорганізацію останніх блоків. Навіть сама підозра, що така концентрація можлива, б'є по довірі.
До довгострокових викликів також належить економіка безпеки. Кожен халвінг скорочує винагороду майнерів і поступово зменшує фінансовий стимул тримати мережу максимально захищеною. Поки попит підтримує ціну і комісії компенсують частину доходів, це не критично. Але на горизонті наступних циклів зростає питання, чи збережеться достатній запас стійкості, якщо роль комісій не посилиться.
Окреме обмеження це пропускна здатність базового шару. У пікові моменти мережа обробляє лише кілька транзакцій за секунду, що під час паніки може створювати черги й різко підвищувати комісії. У цьому сенсі біткоїн поступається новішим блокчейнам, які роблять ставку на швидкість і масштабованість. Водночас це свідомий компроміс на користь стабільності й безпеки базового рівня.
Також обговорюється квантовий фактор як довгостроковий виклик для всієї сучасної криптографії. Якщо технології квантових обчислень розвиватимуться швидше, ніж системи безпеки встигатимуть адаптуватися, це може поставити під сумнів довіру до механізмів зберігання ключів і підпису транзакцій у майбутньому.
Чому $1 за біткоїн — (поки) не ринковий сценарій
Зрештою, лише одна група ризиків здатна поставити під сумнів саме існування біткоїна — технологічні та протокольні загрози, які означали б втрату ключових властивостей мережі. Саме ці сценарії можна вважати екзистенційними, хоча наразі вони залишаються довгостроковими й малоймовірними.
Усі інші ризики стосуються передусім ціни, ліквідності та доступу до ринку. Але навіть тут справжня небезпека виникає лише тоді, коли кілька шоків накладаються одночасно: проблеми в криптоінфраструктурі, регуляторні обмеження та масові продажі з боку інституційних, корпоративних та інших великих власників. За таких обставин падіння ціни прискорюється не через переоцінку вартості активу, а через ланцюгову реакцію, коли продажі породжують нові продажі. Цей сценарій не є фантастичним, адже кожен із таких факторів уже проявлявся в минулому. Водночас їхній повний і синхронний збіг не є типовим для ринку й має низьку ймовірність.
Аналітичні дослідження сходяться в одному: жоден із цих факторів окремо не здатен знищити біткоїн. Одна країна не може зупинити мережу забороною, окремий злом або банкрутство не припиняють роботу протоколу, а навіть найглибші ведмежі фази не призводять до зупинки системи. Історія підтверджує це на практиці: після кожного великого обвалу мережа продовжувала працювати, а ринок відновлювався, хоч і з істотними втратами для багатьох учасників.
Водночас навіть гіпотетичний сценарій, за якого біткоїн справді коштував би $1, радше означав би не крах системи, а втрату спекулятивного шару. Парадокс у тому, що без цього шару біткоїн нарешті міг би стати тим, чим його створювали: цифровою альтернативою банківської системи, де правила диктує код і математика, а не люди в краватках. Але ринок завжди живе страхом і жадібністю, тому біткоїн і далі лишатиметься волатильним і спекулятивним. Тож доки працює протокол і тримається довіра до непідробності записів, кожен цикл залишається лише випробуванням, а не кінцем.