На ці та інші питання в статті для «Мінфіну» відповів головний економіст департаменту фінансової стабільності Національного банку України Олександр Рудич.
Опитування: додатковий клопіт чи корисний фідбек?
У відвідувачів сайту НБУ, які цікавляться інформаційно-аналітичними продуктами центробанку, може виникнути запитання: навіщо Національний банк проводить опитування учасників фінансового сектору — банків та небанківських фінансових установ? Невже не достатньо величезної кількості показників з усіх аспектів діяльності, які щоденно, щомісячно, щоквартально та щорічно подають банки у вигляді статистичних показників? Власне, й самі гравці фінансового ринку з певною пересторогою ставляться до запитань регулятора як до додаткового навантаження. Спробуємо відповісти на запитання перших та розвіяти побоювання других.
У 2015 році НБУ отримав мандат сприяння фінансовій стабільності, що стало другою за пріоритетністю функцією після підтримки цінової стабільності. Для цього центробанк реалізує макропруденційну політику, що підвищує стійкість фінансової системи та має не допустити накопичення системних ризиків. У 2018 році було затверджено, а наприкінці 2020 року оновлено Стратегію макропруденційної політики, яка заклала основу для запровадження системного макропруденційного регулювання в Україні.
Наразі не існує єдиного універсального показника оцінки ризиків у фінансовій системі та вимірювання рівня фінансової стабільності. Дійти висновку, чи є фінансова система стабільною, можна використовуючи широкий перелік кількісних та якісних показників. До кількісних показників належать: рівень непрацюючих кредитів, строковість фондування банків, співвідношення обсягу кредитів до ВВП тощо. Отримати якісні показники, на основі яких регулятор оцінює системні ризики та визначає загрози для фінансової стабільності, допомагає опитування Національного банку.
Читайте також: Що чекає на банки та їх клієнтів у 2021 році
Відповіді на запитання анкет опитування — це той голос ринку, який неможливо почути, збираючи виключно «суху» статистику звітів, своєрідний «погляд зсередини». Опитування відображають поточні настрої, очікування, наміри керівників та менеджерів фінансових установ, віддзеркалюють реакцію спільноти на регуляторні зміни, надають зворотній зв’язок. Цінність опитувань полягає в агрегації фідбеку від фінансових установ, які задають тренди на українському фінансовому ринку. До того ж симетричне інформування всіх учасників ринку додає опитуванням корисного комунікаційного значення.
Більше опитувань, хороших і корисних!
Наразі Нацбанк проводить два різні опитування банків та небанківських фінансових установ (НБФУ) за напрямом «Фінансова стабільність».
- Опитування учасників фінансової системи про системні ризики (щопівроку).
Мета — відслідковувати інформацію щодо сприйняття найбільшими банками та НБФУ поточних та потенційних ризиків з урахуванням того, як змінюється їх впевненість у стабільності фінансової системи.
Двічі на рік топ-менеджери найбільших банків та НБФУ відповідають на запитання про ризики, що виникають у фінансовому секторі, оцінюють його стан за минулі 6 місяців та висловлюють очікування на наступні 6 місяців.
Звіт складається в нейтральному стилі, без додаткового аналізу відповідей респондентів з боку регулятора.
- Опитування про умови банківського кредитування (щокварталу).
Мета — розуміння стану й тенденцій розвитку банківського кредитного ринку.
Регулятор отримує узагальнені оцінки й прогнози змін до стандартів та умов кредитування, кредитного попиту в підприємств та домогосподарств, причини цих змін.
Цей звіт є публічним і має нейтральне забарвлення з метою відображення не оцінки чи прогнозів НБУ, а саме думки респондентів, частка яких в загальному обсязі активів банківської системи становить понад 90%.
У чому особливості та переваги таких опитувань?
Ми вбачаємо їх у такому:
- Експертність −
наприклад, анкету про умови банківського кредитування заповнюють кредитні менеджери, які володіють вичерпною інформацією про стан кредитування в своєму банку. А до опитування про системні ризики залучені топ-менеджери банків та НБФУ, які, вочевидь, добре знаються на стані справ у фінансовій системі, отже, можуть ідентифікувати та оцінити ризики на високому експертному рівні;
- Емоційне забарвлення —
запитання анкети дають можливість учасникам фінансового ринку надати у відповідях якісні оцінки стану справ. Адже варіантами відповідей є не «сухі» цифри, а емоційно забарвлені фрази від «дуже погано» до «значно покращиться», від «стандарти стали суттєво жорсткішими» до «суттєво збільшився попит». Такі оцінки неможливо отримати зі звичайних статистичних звітів;
- З’ясування очікувань (forward looking) -
запитання анкет часто стосуються майбутнього розвитку в перспективі кварталу, а подекуди й на горизонті півріччя чи року. В результаті ми отримуємо узагальнені очікування майбутніх змін у сфері кредитування чи рівнях ризиків у фінансовій системі. З точки зору комунікації опитування дають цінний матеріал для формування позитивних очікувань та збільшення довіри до НБУ;
- Відповідність найкращим практикам —
адже опитування — не «забаганка» регулятора. Подібні інструменти аналізу є усталеною практикою європейських та світових центробанків. Анкетування проводяться за чіткою та часто уніфікованою методологією, отже можуть використовуватися для порівнянь між країнами. Наприклад, Європейський Центральний Банк щоквартально публікує великий звіт з результатами опитування про умови кредитування всіх країн, що входять до ЄС;
- Відсутність додаткового звітного навантаження —
для заповнення анкети не потрібно мати спеціальне програмне забезпечення чи великі масиви інформації. Зараз анкети доступні в онлайн-форматі на сайті НБУ. Учасникам достатньо мати доступ до Інтернету, щоб їх заповнити. Ба більше, карантинні умови роботи сприяли тому, що віднедавна окремі опитування можна проходити навіть через застосунок в смартфоні.
Результати опитувань як дзеркало ринкових настроїв
Опитування про системні ризики фінансового сектору
На сьогодні вже опубліковано шість звітів за результатами опитувань. Останні два, у травні та листопаді 2020 року, припали на період розгортання коронакризи. Вже у травневому опитуванні ми побачили, що респонденти відчутно погіршили свої очікування стосовно перспектив фінсектору на наступні пів року. Схильність фінустанов до ризику суттєво знизилася. Цікаво, що водночас респонденти майже не змінили оцінки стійкості фінансового сектору до кризи порівняно з попереднім докризовим опитуванням. Результати опитування в листопаді зафіксували все ще негативні перспективи розвитку фінсектору, проте ці оцінки свідчили про те, що пік кризи минув.
Всі шість опитувань поспіль найвагомішим джерелом ризику для фінансового сектору визначили корупцію, діяльність правоохоронних органів та судової системи (див. графік 1). Під впливом стрімкого початку кризи навесні 2020 року зросли ризики сповільнення економічної активності та динаміка світових цін на сировинні товари, увійшовши до топ-5 найбільших джерел ризику. Проте вже наприкінці року вони повернулися майже на докризові рівні — ще один індикатор виходу економіки з піку кризи.
Графік 1. Найбільші джерела ризику для фінансового сектору України.
Побудовано на балансах відповідей респондентів в Опитуванні про системні ризики фінансового сектору.
Опитування про умови банківського кредитування
Загалом опитування банків охоплює широке коло показників кредитного ринку: стандарти кредитування, рівень схвалення заявок на кредити, рівень кредитного попиту тощо. Цікавим з нашої точки зору є тренд очікувань розвитку кредитування на наступні 12 місяців. На графіку 2 відображені кумулятивні баланси відповідей про кредитування бізнесу та населення (без іпотеки). Бачимо, що очікування були найнижчими в кризові 2015−2016 роки, проте починаючи з 2017 року тренд набув стійкого зростання. Криза, спровокована пандемією COVID-19, досить помірно вплинула на очікування банків: опитування перших двох кварталів 2020 року зафіксували уповільнення зростаючого тренду кредитування як бізнесу, так і населення. Вже з третього кварталу зростання очікувань відновилося.
Графік 2. Очікування розвитку кредитування на наступні 12 місяців, %, нормований кумулятивний баланс відповідей
Поглянемо на ситуацію зі споживчим кредитуванням. В останні три роки до початку коронакризи воно активно зростало, приваблюючи банки значною прибутковістю. Бажання нарощувати цей портфель призвело до поступового пом’якшення стандартів кредитування. На графіку 3 відображена досить впевнена кореляція між темпами зростання споживчого кредитування та пом’якшенням стандартів кредитування домогосподарств. Але коронакриза суттєво змінила пріоритети — з початку 2020 року банки стрімко ужорсточили кредитні стандарти, а зростання обсягів кредитування призупинилося. Проте вже з четвертого кварталу 2020 року банки почали пом’якшувати свої вимоги до позичальників, сподіваючись відновити нарощення обсягів споживчих кредитів.
Графік 3. Стандарти кредитування та темпи зростання споживчих кредитів.
НБУ також щомісячно опитує домогосподарства та фінансових аналітиків, щоквартально — підприємства щодо їх макроекономічних очікувань. Це дає змогу тримати руку на пульсі трендів фінансового ринку, вчасно відслідковувати настрої та адекватно впливати на інфляційні та курсові очікування всіх економічних агентів України.Поглянемо на ситуацію зі споживчим кредитуванням. В останні три роки до початку коронакризи воно активно зростало, приваблюючи банки значною прибутковістю. Бажання нарощувати цей портфель призвело до поступового пом’якшення стандартів кредитування. На графіку 3 відображена досить впевнена кореляція між темпами зростання споживчого кредитування та пом’якшенням стандартів кредитування домогосподарств. Але коронакриза суттєво змінила пріоритети — з початку 2020 року банки стрімко ужорсточили кредитні стандарти, а зростання обсягів кредитування призупинилося. Проте вже з четвертого кварталу 2020 року банки почали пом’якшувати свої вимоги до позичальників, сподіваючись відновити нарощення обсягів споживчих кредитів.
Що в планах
Стрімка динаміка розвитку фінсектору вимагає відповідей на актуальні запитання сьогодення. Останнім часом мікрокредитування активно розвивається і поза банківською системою, тому регулятор має звернути свою увагу на цей аспект, особливо в контексті переходу мікрокредитних фінансових установ до регуляції НБУ. Тому опитування про умови банківського кредитування доцільно доповнити в майбутньому блоком запитань для НБФУ.
НБУ в своїй макропруденційній стратегії визначив низку системних ризиків тривалої дії. Серед них коротка строковість фондування банків. Отже, в планах — моніторинг тенденцій через опитування стосовно банківського фондування, а саме обсягів, структури, строковості, залучень валюти, а також запитання щодо капіталу.
Регулярні опитування учасників фінансового ринку не тільки дають цінну інформацію для управлінських рішень із упровадження політики Національного банку. Вони є важливим інструментом формування ринкових очікувань, елементом комунікацій та прозорості дій регулятора, підвищення довіри до центробанку як гаранта захисту прав учасників фінансового ринку.