Як це працює

В одному із минулих матеріалів ми вже говорили про фінансовий ризик. Суть в тому, що майбутня дохідність будь-якого фінансового інструменту пов'язана із ризиком. Він вимірюється волатильністю або, іншими словами, схильністю до відхилення дохідності за періодами від якоїсь середньої величини.

Наприклад, у випадку з акціями, очевидно, що дохідність паперів кожної компанії залежить від безлічі значною мірою випадкових факторів. Ніхто не знає, чи буде успішний iPhone 15 або нова модель BMW, чи не викриють директора компанії в крадіжці або чи не станеться екологічного колапсу на одній із її бурових вишок.

Передбачення подібних подій неможливо, а отже неможливо й достовірно визначити дохідність акцій цих компаній. Хороша новина в тому, що будь-які численні незалежні (або малозалежні) події описуються законами статистики та їх наслідки для інвестора можуть бути оптимізованими.

Давайте проведемо уявний експеримент — у закритій коробці знаходиться безліч доларових купюр номіналом $1 і $100, причому кожна десята купюра номіналом в $100. Ви наосліп можете або витягнути для себе одну випадкову купюру, або витягнути 10 купюр і залишити собі 10% від суми. Що ви оберете?

Читайте також: Інфляція в США: чому її бояться інвестори і як захищають свої портфелі

Інтуїція підказує, що варіант з 10-ма купюрами більш передбачуваний і надійний. Хоча в кожному окремому випадку очікуваний виграш дорівнює $10.90, у другому сценарії ймовірне відхилення від цього прогнозу набагато менше (якщо бути точним, менше в 3,16 разів).

Якщо число купюр збільшити до 100 і потім отримати 1/100 від виграшу, то ймовірність відхилення виграшу від очікуваних $10.90 буде вже в 10 разів менше. Далі зі зростанням числа купюр залежність посилюється. У статистиці цю залежність називають зниженням стандартної помилки вибірки.

Екстраполюючи результати нашого експерименту на ринок, ми обираємо замість однієї акції безліч із подібною дохідністю. Тим самим повторюємо наш уявний експеримент, збільшуючи розмір вибірки і знижуючи її стандартну помилку. В результаті відхилення дохідності портфеля від очікуваної величини знижується, а, отже, знижується волатильність портфеля.

Обидва описаних випадки є прикладом застосування диверсифікації. При цьому диверсифікація поряд зі зниженням ризику отримання дохідності є нижчою за очікувану, на противагу в тій же пропорції, знижує ймовірність отримання дохідності вище за очікувану. Погодьтеся, що в нашому експерименті існує досить істотна ймовірність витягнути першу купюру в $100, але витягнути 10 купюр номіналом в $100 поспіль майже неможливо.

Читайте також: Інвестиційний ризик: як обрати свій рівень

Головна цінність і значимість диверсифікації для інвестора в тому, що вона дозволяє підвищити передбачуваність результатів і знизити ризик інвестиційного портфеля, при цьому, не знижуючи його дохідності. Оскільки для фінансового інструмента його ризик оцінений у формі очікуваної дохідності, то зниження волатильності (або ризику) без зниження дохідності — це дійсно фантастичний результат, який отримують завдяки диверсифікації.

Умови успішної диверсифікації

На даний час диверсифікація є «золотим» стандартом у портфельному менеджменті та сучасній портфельній теорії. Істотно, що застосування диверсифікації має свою межу ефективності, за якою подальше зниження волатильності стає статистично незначним.

Фахівці зазвичай рекомендують мати в портфелі не менше 30−40 паперів, що є мінімальним розумним рівнем. Це завдання допомагають вирішити біржові фонди, що називаються ETF. Вони поєднують в собі десятки, а часто й сотні фінансових інструментів, які в більшості випадків дають достатню диверсифікацію.

Важлива умова ефективної диверсифікації — низька взаємозалежність результатів різних інструментів у портфелі. Ідеальна диверсифікація досягається при мінімальній, а краще зворотній кореляції інструментів.

Варто визнати, що між активами всередині класів, секторів, індустрій і юрисдикцій взаємозалежність висока, саме тому портфелі зазвичай формують із активів, що представляють різні групи. Такі портфелі досягають найкращих результатів щодо співвідношення ризику і дохідності, що дає велику перевагу їх власникам.

Незважаючи на загальне визнання ефективності методу, ставлення до диверсифікації в середовищі авторитетних інвесторів неоднорідне. Так, наприклад, легендарний Воррен Баффет одного разу сказав, що: «диверсифікація — це захист від невігластва і вона має мало сенсу для тих, хто знає, що вони роблять».

Читайте також: Складний відсоток: що це таке і як працює

У цих словах є правда, але потрібно розуміти, що доступ до інформації та аналітичних ресурсів більшості інвесторів сильно поступається їх можливостям. Тому для більшості непрофесійних учасників ринку диверсифікація залишається єдиною розумною альтернативою формування ефективного інвестиційного портфеля.