Як перший агент 007 перетворив мільйон на серію на мільярди

На початку 1960-х Джеймс Бонд уже вмів непогано приносити гроші. Самого лише «Голдфінгера» у Британії за 1961 рік продали 161 тисячу примірників у м’якій обкладинці, а в США шпигунові допоміг з рекламою президент Джон Кеннеді, який назвав «З росії з любов’ю» серед десяти своїх улюблених книжок. Американський продюсер Альберт Брокколі й сам зачитувався цими романами та давно хотів придбати права та перенести їх на екран, але виявив, що його вже випередив канадець Гаррі Зальцман. Той уже встиг придбати у Яна Флемінга опціон, тобто виняткове право на певний час викупити права на екранізацію кількох книжок. Перепродати угоду Зальцман відмовився, зате погодився стати партнерами й ділити бізнес порівну, тож для старту їм бракувало лише фінансування.

Першу спробу продюсери зробили на знаменитій студії Columbia, але там запропонований бюджет відхилили, бо вирішили, що британський шпигун надто ризикований для американського прокату. Тоді Брокколі звернувся до знайомого керівника United Artists — компанії, яка фінансувала незалежних кінематографістів і заробляла на прокаті їхніх стрічок. На зустрічі в Нью-Йорку він почав переказувати сюжет романів, проте керівник виробництва Девід Пікер уже читав Флемінга і цікавився лише тим, як саме це зніматимуть. Як згадував продюсер в інтерв'ю Los Angeles Times, за 45 хвилин розмови вони встигли домовитися одразу про шість картин і студія погодилася виділити рівно $1 млн (у сучасному еквіваленті — приблизно $11 млн).

Для пригодницького кіно тих часів це був скромний бюджет, і першим обмеженням став вибір головного актора. Ян Флемінг хотів бачити в цій ролі зірку Голлівуду Кері Ґранта, однак його гонорару кошторис «Доктора Ноу» просто не витримав би. Тоді продюсер звернув увагу на молодого шотландця, якого раніше помітив у діснеївському фільмі про лепреконів. В United Artists переглянули проби й порадили пошукати когось іншого, але Брокколі наполіг на своєму, і першим Бондом на екрані став Шон Коннері.

Восени 1962 року британські кінотеатри показали, що ставка спрацювала. За два тижні «Доктор Ноу» зібрав там $840 тис., і зали, які зазвичай відводили під стрічку один тиждень, продовжували покази на другий, а подекуди й на третій. Наступної весни фільм дістався США, де лише дистриб’ютор отримав від прокату $6,4 млн, тоді як загалом у світі глядачі витратили на квитки майже $60 млн. Такий старт дозволив продюсерам збільшити бюджет наступної стрічки вдвічі, а третьої — втричі. У підсумку перші три фільми коштували близько $6 млн, але в прокаті зібрали понад $260 млн.

Поліція стримує натовп біля лондонського кінотеатру Odeon у день прем'єри «Голдфінгера». Джерело: MI6-HQ

Відтоді минуло 64 роки, і серія, на яку Columbia колись пошкодувала мільйона, стала однією з найдовших і найкасовіших в історії кіно. Її 25 офіційних фільмів зібрали майже $8 млрд, причому у 23 із них світова каса щонайменше втричі перевищувала виробничий бюджет. Рекордсменом у 2012 році став «Скайфолл», який продав квитків на $1,1 млрд.

Кому належить Бонд і хто заробляє на кожному фільмі

Першим на кінобонді заробив сам Ян Флемінг. За дозвіл екранізувати «Доктора Ноу» письменник отримав близько $100 тис. — десяту частину всього бюджету і майже вшестеро більше за гонорар Шона Коннері. Якщо фільм приносив прибуток, Флемінгу належали ще й 2,5% від нього. Гроші на зйомки давала United Artists, і з прокату студія насамперед повертала собі вкладений мільйон. Після цього половина прибутку діставалася їй, а другу половину Брокколі та Зальцман ділили між собою.

За тринадцять років Зальцман продав свою частку в бондіані тій самій United Artists, яка колись дала гроші на перший фільм. Згодом студію придбала Metro-Goldwyn-Mayer (MGM), і разом із нею до нового власника перейшла частка Зальцмана. Брокколі свою частку зберіг, а справу продовжили його донька Барбара та пасинок Майкл Вілсон. Тож коли через пів століття після «Доктора Ноу» вийшов «Скайфолл», права на кінобондіану ділили MGM і родина Брокколі. А от фінансувати фільм і випускати його в прокат вони взялися з партнером — Sony.

Що це означало в грошах, стало відомо завдяки внутрішнім документам Sony. Глядачі витратили на квитки $1,1 млрд. Частину каси залишили собі кінотеатри, а студіям ще треба було покрити витрати на зйомки й рекламу. У підсумку Sony, яка оплатила половину виробництва, заробила на фільмі близько $57 млн. MGM отримала приблизно $175 млн, а компанія родини Брокколі — $109 млн. Родині навіть не довелося чекати, поки «Скайфолл» окупиться. За даними TaxWatch, її угода давала право на частку надходжень уже з першого проданого квитка.

Сьогодні місце MGM у цій історії посідає Amazon, якій довелося платити за Бонда двічі. У 2022 році вона придбала всю студію MGM приблизно за $8,5 млрд і разом із нею отримала частку у франшизі та право показувати попередні фільми. Але рішення, кому дістанеться роль Бонда і якою буде його наступна пригода, усе ще залежали від родини Брокколі. Лише у 2025 році Барбара та Майкл передали Amazon останнє слово щодо майбутніх фільмів. За цей творчий контроль компанія, за даними The Guardian, заплатила понад $1 млрд.

А що залишилося Флемінгам? Книжки. Родинне видавництво Ian Fleming Publications володіє правами на романи й оповідання про 007, перевидає їх і замовляє іншим авторам нові пригоди шпигуна. І тут є іронія, яку навряд чи міг передбачити сам письменник. На сьогодні бренд James Bond належить Amazon MGM Studios та продюсерській компанії EON. Колись кінематографістам потрібен був дозвіл Флемінга, щоби зняти Бонда. Тепер його родина сама користується брендом на книжках за ліцензією від кінокомпаній.

Як Бонд заробляє між прем'єрами

Покази фільмів — лише одне з джерел доходу бондіани. Ще в 1960-х її власники почали продавати виробникам право використовувати Бонда на товарах. У 1965 році продюсери зібрали представників компаній, щоб обговорити продукцію до наступної прем'єри. Серед пропозицій була іграшкова копія Aston Martin DB5, за кермом якого Шон Коннері з’явився у «Голдфінгері», — з катапультою та іншими шпигунськими пристроями. Британська Corgi отримала ліцензію й продала близько 4 млн машинок. Виробник заробляв на іграшках, а власники прав на Бонда — на дозволі пов’язати їх зі своїм героєм.

Через пів століття з’ясувалося, що на тій самій сцені досі можна заробити. У 2018 році свою версію автомобіля випустила LEGO. За $149,99 покупець отримував 1 290 деталей, із яких міг зібрати DB5 із катапультою, прихованим телефоном і номерними знаками, що оберталися. Навіть шпигунські пристрої з фільму 1964 року залишалися аргументом для продажу нового конструктора.

А для тих, кому конструктора було замало, сама Aston Martin разом із продюсерами Бонда відтворила автомобіль у натуральну величину, теж із робочими шпигунськими пристроями. Кожна з 25 машин коштувала £2,75 млн (близько $3,5 млн за тодішнім курсом) без податків — майже £69 млн (близько $88 млн) за всю серію. Їздити ними звичайними дорогами було заборонено, але покупці знайшлися на всі.

Якщо виробник іграшок купує право поставити позначку 007 на коробці, то для модного дому цінніше, щоб сам Бонд з’явився в кадрі в його костюмі. За десятиліття навколо агента склався цілий гардероб брендів, які глядачі впізнають разом із героєм. Від «Золотого ока» 1995 року Бонд носить годинники Omega, а Tom Ford одягав Деніела Крейга для чотирьох фільмів поспіль. Останній годинник Omega для свого героя актор навіть допомагав розробляти.

Партнерство дає бренду й право використати образ Бонда у власній рекламі. Так, у «Скайфоллі» Крейг випив Heineken, а за межами кінотеатру вже сам пивовар показував ролик із Бондом у 170 країнах. За даними The Guardian, витрати Heineken на співпрацю навколо одного фільму сягали $100 млн. Для продюсерів вигода була подвійною — вони отримували гроші за партнерство, а рекламна кампанія виробника пива додатково просувала прем'єру.

Що довшою стає пауза між фільмами, то цінніша можливість продати нову пригоду Бонда в іншому форматі. Цього року, поки глядачі ще гадали, хто замінить Крейга, шанувальники відеоігор уже могли самі пройти перші завдання молодого агента в 007 First Light. Студія IO Interactive розробила й випустила гру за ліцензією MGM Interactive, яка тепер належить Amazon. За три місяці продали 4 млн копій, а вже у вересні Alinea Analytics оцінювала загальний виторг від гри майже у $310 млн.

Чому Amazon поставила мільярд на наступного Бонда

Хоча за кількістю фільмів Бонда давно обігнав кіновсесвіт Marvel, у франшизи є доволі рідкісна для Голлівуду перевага — інтерес до героя переживає зміну акторів і навіть поколінь глядачів. За 64 роки в головній ролі змінилися шестеро акторів, і касовий рекорд встановив уже шостий — Деніел Крейг. Для порівняння, коли серія про Борна спробувала обійтися без Метта Деймона й передала головну роль Джеремі Реннеру, світові збори знизилися з понад $440 млн до близько $280 млн. Коли ж «Скайфолл» зібрав $1,1 млрд, від прем'єри першого фільму із Шоном Коннері минуло рівно пів століття. Тобто коли на екрани вийшов «Доктор Ноу», актор, якому судилося зіграти в найкасовішій історії Бонда, ще навіть не народився.

Для Amazon це вагомий аргумент, тому вибір Паттінсона — якраз те рішення, заради якого Amazon торік заплатила за творчий контроль. Компанія отримала можливість сама визначити обличчя франшизи на роки вперед, а разом із ним — кому продаватиме наступного Бонда.

У цьому виборі можна побачити доволі прагматичний розрахунок. Паттінсон уже має впізнаваність, яку новачкові довелося б будувати з нуля, причому серед різних глядачів. Для одних він досі зірка «Сутінків», для інших — Бетмен, для третіх — актор, який після підліткової слави зробив кар'єру в авторському кіно. Для франшизи, що має переживати зміну поколінь, здатність поєднати ці аудиторії може бути ціннішою за бездоганну відповідність звичному образу шпигуна.

Його стосунки з Dior та Jaeger-LeCoultre додають цьому вибору ще й комерційного виміру. Модним домам уже не потрібно пояснювати, як продавати через Паттінсона дорогі речі. Щоправда, особисті контракти актора доведеться узгодити з партнерами самого Бонда, зокрема Omega. Це не доводить, що Amazon обрала його заради реклами, але добре показує масштаб рішення: новий 007 приходить із власною аудиторією, репутацією та брендами, які вже вклалися в його образ.

Іронія всієї історії в тому, що колись Columbia не захотіла вкласти мільйон, щоб у Бонда з’явилося обличчя на екрані. А через шість десятиліть Amazon виклала мільярд, щоб самій вирішити, чиє воно буде. Тепер найдорожче слово залишається за глядачем. Якщо він прийме Паттінсона, нове обличчя продаватиме старий бренд ще роками. Якщо ні — жодна ліцензія не зобов’яже його купити квиток.