Серед причин виходу з ринку праці виявлено проблеми зі здоров'ям, вікові стереотипи, невпевненість у власних шансах на працевлаштування та брак підтримки.

► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини

Дослідження «Ринок праці 50+: чому люди та роботодавці не знаходять одне одного» презентували 16 листопада в межах ініціативи JTI Україна «Срібна економіка України: потенціал покоління 50+». Його провів Український центр соціальних реформ за підтримки Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України. У дослідженні взяли участь 120 роботодавців із різних галузей економіки та 3461 українець віком 50−74 роки. Такий масштаб опитування дав змогу оцінити ситуацію з обох боків ринку праці: побачити, як роботодавці ставляться до старших працівників і з якими труднощами стикаються самі люди.

Один із головних висновків дослідження: з віком українці дедалі частіше залишають ринок праці. Якщо серед людей віком 50−54 роки працюють 70%, то у групі 60−64 роки вже лише 34%. У країнах ЄС показники значно вищі: 83% і 55% відповідно. Отже, розрив із ЄС збільшується з 13 відсоткових пунктів у молодшій віковій групі до 21 пункту у старшій.

Низький рівень безробіття серед українців 50−74 років не означає, що більшість із них працює. Навпаки, 65,1% людей цієї вікової групи економічно неактивні, тобто не працюють і не шукають роботу. Серед економічно активних безробітних є лише 4,5%. Після втрати роботи багато хто так і не повертається до її пошуку: 77% економічно неактивних не шукали нового місця праці після звільнення або втрати попередньої роботи.

Вік у голові й в очах роботодавців

Перший етап дослідження, результати якого представили у травні 2026 року, показав, що роботодавці цінують у працівниках 50+ досвід, відповідальність і надійність. Проте під час оцінювання кандидатів вікові стереотипи нерідко переважають над цими перевагами.

Другий етап дослідження розкрив інший бік проблеми: люди старшого віку часто самі обмежують свої можливості на ринку праці. Так, 44% безробітних відмовлялися від роботи, оскільки вважали, що вона їм не підходить за віком. Серед зайнятих 33% сумніваються, що зможуть знайти не гіршу роботу, якщо втратять нинішню, а 29% взагалі не планують шукати іншу.

Про поширеність негативних стереотипів щодо старших працівників повідомили 45% опитаних. Із дискримінаційними практиками стикалися представники різних професійних груп: 32% кваліфікованих робітників, 30% фахівців, а також по 27% професіоналів і працівників торгівлі та сфери послуг.

Здоров'я та втома

Майже половина економічно неактивних людей віком 50+ (49%) припинили працювати через стан здоров'я або фізичне виснаження. Серед тих, хто продовжує працювати, навантаження теж часто виявляється надмірним. Про це говорять 46% зайнятих віком 54−59 років. Ще 28% працюють понад дев'ять годин на день, а серед працівників віком 54−57 років 16% мають робочий тиждень тривалістю шість-сім днів.

Третина опитаних упродовж життя відчувала професійну «стелю». Дехто стикався з цим уже у 40−45 років. Отже, передумови втрати мотивації та виходу з ринку праці можуть виникати задовго до пенсії.

Робота є, але простіша

Окрема проблема полягає в тому, яку саме роботу можуть знайти або зберегти люди старшого віку. Серед зайнятих віком 50−74 роки частка тих, хто працює на найпростіших посадах, становить 22%. У групі 50−54 роки цей показник дорівнює 14%, а серед людей віком 65−69 років зростає до 32%.

За даними дослідження, на таких посадах працюють не лише люди без професійної підготовки, а й ті, хто має професійно-технічну, неповну вищу або вищу освіту. Це свідчить про можливу невідповідність між рівнем кваліфікації та характером роботи, хоча самі дані не дають змоги простежити індивідуальні кар'єрні шляхи опитаних.

Найпростіші професії поступаються іншим і за можливостями розвитку. Лише 13% працівників цієї категорії бачать перспективи професійного зростання. Серед усіх зайнятих віком 50+ таких 46%. Свою роботу вважають престижною 35% працівників найпростіших професій проти 59% серед усіх опитаних.

Загалом 46% зайнятих 50+ бачать можливості для професійного зростання на нинішньому місці роботи, а 31% кажуть, що таких перспектив немає зовсім. Серед працівників найпростіших професій частка останніх сягає 64%. Для порівняння, серед керівників і професіоналів цей показник становить лише близько 5−6%.

З віком перспективи професійного розвитку звужуються. Якщо серед 50-річних понад половина працівників бачить можливості для зростання, то у 55 років таких залишається близько двох п'ятих. Після 60 років професійний розвиток для багатьох фактично зупиняється. Автори дослідження пов'язують це, зокрема, з тим, що роботодавці часто не готові інвестувати в розвиток працівників старшого віку, не розглядаючи їх як довгостроковий кадровий ресурс.

Частина працівників 50+ залишається на нинішньому місці не через задоволення роботою, а через відсутність кращих альтернатив. Серед тих, кого не влаштовують умови праці, 43% пояснюють своє рішення тим, що не бачать кращої роботи за фахом у доступній для себе місцевості. Ще 33% очікують, що роботодавці не візьмуть їх на іншу посаду через вік. Серед людей віком 60−64 роки так вважають уже 54%.

Дослідження також виявило ризик неформальної зайнятості. Серед українців віком 50−54 роки 19% працюють на основі усної домовленості. Після 60 років цей показник знову зростає. Такий формат може бути зручним для тих, хто шукає підробіток або гнучкий графік, проте він залишає працівників із меншими соціальними гарантіями та без належного захисту трудових прав.

Що могло б утримати людей у професії

Попри труднощі, 43% опитаних хочуть або не виключають можливості працювати після досягнення пенсійного віку. Для цього їм потрібні передусім інші умови праці. Найчастіше респонденти називали гнучкий графік і часткову зайнятість (57%), рівну оплату за рівну працю незалежно від віку (49%), стабільну та зрозумілу зарплату (40%), дружню атмосферу в колективі (40%) й адаптацію робочого місця до фізичних можливостей (31%).

Перекваліфікація, на яку часто покладають надії як на спосіб повернення людей старшого віку до роботи, виявилася не надто популярною. Лише 5% зайнятих готові пройти її в разі втрати роботи. Натомість люди 50+ більше схильні вдосконалювати вже наявні навички та розвиватися у межах своєї професії, ніж опановувати принципово нову спеціальність.

Від держави майже половина опитаних (48%) очікує безкоштовних медичних обстежень і програм підтримки здоров'я. Додаткові стимули за продовження трудової діяльності назвали 24%, безкоштовні курси навчання — 17%, компенсацію витрат на проїзд до роботи — 16%, підтримку у відкритті власної справи — 11%. Ще одна проблема полягає в недостатній поінформованості: 51% опитаних не знають, що можуть одночасно працювати й отримувати пенсію без втрати пенсійних виплат.

Олександр Цимбал, завідувач відділу дослідження ризиків зайнятості населення Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, зазначив, що досліджень такого масштабу й глибини щодо цієї вікової групи раніше практично не проводили. За його словами, отримані результати можуть стати основою для доказової державної політики та нових кадрових стратегій бізнесу.

Старша наукова співробітниця інституту Марія Кримова наголосила: «Відповідь на цей виклик не в тому, щоб переконувати всіх працювати довше. Завдання держави, роботодавців та суспільства — створити умови, за яких людина, яка хоче і може працювати, матиме для цього реальні можливості. А рішення — продовжувати трудову діяльність чи завершити її — залишатиметься власним вибором кожної людини».