► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Як договір про співпрацю привів до штрафу
Спір виник після фактичної перевірки інтернет-магазину, яку податкова проводила з 9 до 18 липня 2024 року. Під час контрольних розрахунків перевіряльники зафіксували, що продажі здійснювала жінка, яка видавала фіскальні чеки від імені власниці магазину.
За матеріалами справи, продавчиня пояснила, що працює в магазині з 1 червня 2024 року на підставі договору про співпрацю. Однак документ підписали лише 13 червня, а саму продавчиню зареєстрували як ФОП днем раніше — 12 червня.
Під час перевірки жінка також повідомила, що працює консультанткою за графіком з 9:00 до 21:00 п’ять днів на тиждень, дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку та пройшла інструктаж з охорони праці.
Держпраці вважала, що ці обставини вказують на фактичні трудові відносини без належного оформлення. Додаткові питання виникли й до самого договору: він передбачав спільне управління торговою точкою, але не визначав чіткої самостійної ролі другої сторони. За позицією відомства, розрахунки вона здійснювала від імені власниці магазину, якій також належали товари та інші матеріальні цінності.
4 жовтня 2024 року Держпраці оштрафувала підприємницю на 240 тис. грн за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Власниця магазину оскаржила рішення, заявивши, що сторони мали договірні відносини, а постанова про штраф не містила належного обґрунтування.
Чому Верховний Суд втрутився у справу
У лютому 2025 року Запорізький окружний адміністративний суд скасував штраф. Він звернув увагу, що Держпраці не пояснила в самій постанові, чому відхилила письмові пояснення підприємниці та не врахувала договір про співпрацю.
Суд також зазначив, що в досліджених матеріалах не було достатніх відомостей про виконання другою ФОП трудових функцій на користь власниці магазину, отримання від неї зарплати чи інше приховування трудових відносин.
У серпні 2025 року апеляційний суд залишив скасування штрафу в силі, змінивши мотиви рішення. Зокрема, він дійшов висновку, що акт фактичної податкової перевірки не може бути підставою для притягнення підприємниці до відповідальності з боку Держпраці.
Відомство оскаржило це рішення у Верховному Суді. У постанові від 12 травня 2026 року касаційний суд погодився, що акт фактичної перевірки може бути доказом можливого порушення трудового законодавства.
Податкова має повноваження виявляти й документувати такі порушення під час перевірок у межах контролю за дотриманням податкового законодавства. Матеріали вона може передавати Держпраці, яка уповноважена вирішувати питання про застосування штрафних санкцій.
Верховний Суд також наголосив: відсутність у підзаконному акті окремого положення про накладення штрафу на підставі такого документа не скасовує повноважень, передбачених законом.
Однак можливість використовувати акт перевірки як доказ не означає, що він автоматично доводить порушення або робить штраф законним.
Чому справу розглядатимуть повторно
Верховний Суд не визначав остаточно, чи були відносини між підприємницями трудовими, чи вони справді співпрацювали як два самостійні ФОП. Для цього потрібно дослідити докази, яким апеляційний суд не надав належної оцінки.
Зокрема, йдеться про документи щодо оренди приміщення, договори з іншими підприємцями та обставини фактичної роботи магазину. Суд має з’ясувати, чи мала друга ФОП реальну підприємницьку самостійність, чи фактично виконувала функції найманої працівниці.
У результаті Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Держпраці, скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до тієї ж інстанції.
Отже, штраф у 240 тис. грн не можна вважати остаточно підтвердженим Верховним Судом. Водночас спір про законність претензій до підприємниці залишається відкритим.
Що це означає для бізнесу
Головний висновок цієї справи — сама назва договору не визначає характер відносин між сторонами. Реєстрація людини як ФОП і підписання угоди про співпрацю не виключають ризику претензій, якщо фактично вона працює як найманий працівник.
Водночас спільне приміщення чи використання майна не означають автоматичного порушення. Важливо оцінювати сукупність обставин: хто визначає графік і завдання, чи підпорядковується одна сторона внутрішнім правилам іншої, від чийого імені здійснюються розрахунки та наскільки самостійно кожен підприємець організовує свою діяльність.
У цій справі Верховний Суд розмежував два питання: чи може Держпраці використовувати матеріали податкової перевірки та чи доводять конкретні обставини наявність трудових відносин. На перше суд відповів ствердно. Друге ще належить з’ясувати під час нового апеляційного розгляду.