► Підписуйтесь на телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Ядерна загроза, ракети та економічний шантаж
Війна триває вже четвертий тиждень. Американські та ізраїльські сили зосередили удари на іранських балістичних ракетах, пускових установках, виробничих потужностях та об'єктах ядерної програми. Попри це, Тегеран продовжує ракетні обстріли Ізраїлю та сусідніх арабських держав. Окремою загрозою залишається те, що на території Ірану досі зберігається 440 кілограмів високозбагаченого урану.
Переданий план із 15 пунктів охоплює питання згортання балістичної та ядерної програм Ірану, а також розблокування морських маршрутів. З перших днів конфлікту Тегеран фактично перекрив безпечний прохід для більшості західних суден через стратегічно важливу Ормузьку протоку. Блокада цього водного шляху, який з'єднує Перську затоку зі світовим океаном, відрізала глобальні постачання нафти й природного газу, спровокувавши стрімкий стрибок цін на енергоресурси. Саме цей економічний тиск змушує Білий дім форсувати дипломатичні зусилля.
Пакистанський канал та позиція Білого дому
Ключовим переговірником між Вашингтоном і Тегераном став головнокомандувач армії Пакистану, фельдмаршал Сайєд Асім Мунір. Він має тісні зв'язки з Корпусом вартових ісламської революції (КВІР) і нещодавно зв'язався зі спікером іранського парламенту та колишнім командиром КВІР Мохаммадом Багером Галібафом, запропонувавши провести переговори в Пакистані. Паралельно до конструктивного діалогу Іран підштовхують Єгипет та Туреччина.
У 2025 році Мунір двічі зустрічався з Дональдом Трампом, який публічно розхвалював його, називаючи своїм «улюбленим фельдмаршалом». У вівторок прем'єр-міністр Пакистану Шехбаз Шаріф у соціальних мережах підтвердив, що його країна «повністю підтримує поточні зусилля з ведення діалогу для завершення» війни.
Водночас прессекретарка Білого дому Керолайн Лівітт визнала факт дипломатичної роботи, але наголосила на продовженні силового сценарію: «Поки президент Трамп і його переговірники досліджують цю нову можливість дипломатії, операція триває без послаблень для досягнення військових цілей, визначених головнокомандувачем і Пентагоном».
Управлінський параліч Тегерана
Наразі невідомо, чи готовий Іран прийняти цей план як базу для переговорів, і чи погодив Вашингтон ці умови з Ізраїлем (ізраїльські посадовці заявляють, що очікують продовження війни ще протягом тижнів).
Головною перешкодою для дипломатії є фактичний параліч іранської влади. У перший же день війни Ізраїль завдав удару по урядовому комплексу в Тегерані, ліквідувавши верховного лідера Ірану аятолу Алі Хаменеї та багатьох інших високопосадовців. Іранське керівництво має критичні проблеми з внутрішньою комунікацією та побоюється збиратися на особисті зустрічі через ризик нових ізраїльських бомбардувань, тому незрозуміло, хто саме зараз ухвалює рішення щодо миру та війни.
Однак готовність Білого дому домовлятися свідчить про те, що Дональд Трамп схиляється до збереження поточного іранського режиму, нехай і в ослабленому стані. Раніше він та прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу вагалися щодо того, чи є зміна політичного режиму в Ірані кінцевою метою цієї війни.
Чому це важливо
Передача мирного плану свідчить про те, що економічні збитки від заблокованої Ормузької протоки виявилися для США критичнішими за бажання досягти повної військової перемоги чи зміни режиму в Ірані. Вашингтон опинився в пастці власних дій: ліквідація найвищого військово-політичного керівництва Ірану, включно з Хаменеї, призвела до того, що тепер американцям фізично немає з ким підписувати мирні угоди. Влада в країні децентралізована, а ті, хто вижив, бояться виходити на зв'язок. Це створює парадоксальну ситуацію: США пропонують прагматичний вихід із війни, щоб зупинити нафтову кризу, але інша сторона надто дезорганізована, щоб оперативно капітулювати або піти на компроміс. У результаті економічний шок для глобальних ринків продовжує поглиблюватися.