► Підписуйтесь на телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Ілюзія «зеленого» Заходу: нафта керує розвиненими ринками
Попри мільярдні субсидії у відновлювані джерела енергії (ВДЕ), ключові західні економіки залишаються заручниками нафти. Ця залежність зумовлена глобальною логістикою та транспортними системами, де викопному паливу досі немає рентабельної промислової альтернативи.
Найвищу залежність серед країн-лідерів демонструє Італія, де на нафту припадає 45,9% усього енергобалансу. Природний газ займає там 37,9%, відновлювані джерела — 10,9%, гідроенергія — 3,6%, вугілля — 1,8%, а ядерна генерація повністю відсутня (0,0%).
Німеччина та Велика Британія, які найактивніше просувають кліматичний порядок денний, на практиці демонструють ту ж саму нафтозалежність.
У німецькому енергобалансі нафта становить 41,8%, газ — 27,9%, вугілля залишається на рівні 15,6%, відновлювані джерела досягли 13,9%, гідроенергетика — 0,8%, а від ядерної енергії країна відмовилася (0,0%).
Британська економіка споживає 41,7% нафти, 34,7% газу, 13,8% ВДЕ, 6,8% ядерної енергії, 2,6% вугілля та маргінальні 0,3% гідроенергії.
Сполучені Штати та Японія також не поспішають руйнувати традиційні енергетичні ланцюги. Економіка США функціонує на нафті (39,0%) та природному газі (35,4%). Атомна енергія забезпечує 9,8% потреб, вугілля — 8,6%, відновлювані джерела — 6,3%, а гідроенергія — лише 0,9%. В Японії баланс виглядає так: нафта — 39,0%, вугілля — 27,6%, газ — 19,9%, відновлювані джерела — 6,1%, ядерна енергія — 5,7%, гідроенергія — 1,8%.
Вугільний двигун Азії
Поки Захід переймається скороченням викидів, промислові гіганти Азії відкрито ігнорують ці тренди заради здешевлення виробництва. Вугілля залишається безальтернативним та дешевим ресурсом для двох найбільш густонаселених країн світу.
У Китаї вугілля формує 58,0% усього енергопостачання. Решта розподілена між нафтою (20,3%), природним газом (9,8%), відновлюваними джерелами (5,7%), а також гідроенергією та ядерною енергією (по 3,1% кожна).
В Індії ситуація ще більш радикальна: частка вугілля сягає 59,3%. Нафта становить 28,1%, газ — 6,5%. Інші джерела зведені до мінімуму: ВДЕ — 3,1%, ядерна енергія — 1,5%, гідроенергія — 1,4%.
Хоча обидві країни формально інвестують у зелену та атомну генерацію, їхнє економічне зростання де-факто оплачується масовим спалюванням вугілля.
Атомна монополія, гідроресурси та газовий диктат
Деякі економіки обрали специфічні шляхи, продиктовані географією або історичними державними рішеннями, які виключають ставку виключно на сонячні панелі чи вітряки.
Франція є абсолютним винятком серед топ-10 завдяки критичній залежності від ядерної енергії — 46,1%. Інші показники балансу: нафта — 31,0%, газ — 12,8%, ВДЕ — 5,3%, гідроенергія — 2,9%, вугілля — 2,0%.
Канада монетизувала власні природні умови, довівши частку гідроенергетики до 10,4% (найвищий показник у списку). Водночас країна масово споживає викопне паливо: газ становить 39,0%, нафта — 36,6%. Ядерна енергія забезпечує 7,8%, відновлювані джерела — 3,6%, вугілля — 2,4%.
Росія демонструє очікувано найнижчий рівень розвитку відновлюваної енергетики — мізерні 0,2%. Економіка агресора тотально зав'язана на експлуатації власних надр: природний газ формує 54,0% балансу, нафта — 24,1%, вугілля — 11,8%, атомна енергія — 7,4%, гідроенергетика — 2,4%.
Глобальний провал декарбонізації
Згідно з повною версією звіту Statistical Review of World Energy від Energy Institute за 2025 рік (на базі даних 2024-го), глобальні плани щодо кліматичної нейтральності фактично провалилися. У 2024 році світовий попит на енергію досяг історичного максимуму, а глобальні викиди вуглецю (CO2) зросли на 1%, встановивши рекорд четвертий рік поспіль. Попри мільярдні дотації в зелену генерацію, на викопне паливо досі припадає левова частка (близько 87%) світового споживання енергії.
Показовим є і той факт, що США на тлі політичних заяв про боротьбу зі зміною клімату встановили абсолютний рекорд: у 2024 році країна видобувала понад 20 мільйонів барелів нафти на добу, що перевищує показники Саудівської Аравії та Росії разом узятих. Це доводить, що реальний макроекономічний сектор корпорацій орієнтується не на екологію, а на прибуток та гарантовану стабільність традиційних енергоносіїв.