Чому інфляція знижувалася
Поточне уповільнення інфляції значною мірою є результатом не ринкових, а адміністративних та статистичних факторів.
По-перше, ключову роль відіграє штучна стабілізація валютного курсу. Національний банк фактично керує курсом гривні через валютні інтервенції, стримуючи імпортовану інфляцію. За оцінками, на підтримку валютного ринку витрачається близько 36 млрд доларів на рік, що дорівнює приблизно 17% ВВП.
По-друге, значний ефект має мораторій уряду на підвищення комунальних тарифів, який стримує зростання цін у важливому сегменті споживчого кошика.
По-третє, споживчий попит залишається слабким через воєнну невизначеність та обмеження доходів населення.
І нарешті, не можна ігнорувати ефект високої бази порівняння: після інфляційного сплеску 2024−2025 років темпи приросту цін статистично виглядають нижчими.
Чому інфляційний тиск нікуди не зник
Попри зниження темпів інфляції, фундаментальні фактори зростання цін продовжують діяти.
Серед ключових драйверів:
- зростання витрат виробників, насамперед через енергетику;
- фіскальний дефіцит і податкові зміни;
- підвищення акцизів, зокрема на тютюнові вироби;
- зростання світових цін на окремі продовольчі товари (олія, риба).
Це створює ситуацію, коли інфляція залишається вкрай волатильною. Розмах річних змін цін перевищує 50 відсоткових пунктів: від -15% на овочі до +32% на яйця.
Фактично понад 70% інфляції формують продукти харчування, що свідчить про ситуативний характер інфляційних драйверів, а не про стабільний макроекономічний тренд.
Валютний курс як головний антиінфляційний інструмент
У сучасних умовах саме курс гривні є головним інструментом стримування інфляції.
Це пояснюється структурою споживчого кошика: близько половини товарів в Україні мають імпортне походження. Тому девальвація швидко трансформується у зростання цін.
Наразі середньорічний темп девальвації становить близько 1%, що фактично є результатом ручного регулювання валютного ринку. Проте вимоги міжнародних партнерів, зокрема МВФ, щодо більш гнучкого курсоутворення можуть обмежити можливості такого інструменту.
За поточними оцінками, девальвація гривні у 2026 році може становити 5−7%, що автоматично посилить імпортовану інфляцію.
Чому процентна політика майже не працює
Попри жорстку монетарну політику, її ефективність у боротьбі з інфляцією залишається обмеженою.
Облікова ставка вже кілька років суттєво перевищує темпи інфляції. У лютому 2026 року різниця становила 7,4 відсоткового пункту, що в кілька разів перевищує темпи зростання економіки.
Однак інфляція продовжує рухатися волатильно і майже незалежно від процентної політики.
Причина — слабкість каналів монетарної трансмісії:
- депозитний канал — лише 5% ВВП;
- кредитний канал — 10% ВВП.
Для порівняння: у більшості економік, що розвиваються, ці показники в кілька разів вищі.
Крім того, валютний та фондовий канали трансмісії фактично не працюють, оскільки фінансові потоки значною мірою залежать від зовнішньої допомоги.
Інфляційний таргет: чи відповідає він реальності
Ще одна структурна проблема — цільовий рівень інфляції 5%, який зберігся з довоєнного періоду.
В умовах війни, масштабного бюджетного дефіциту та високих енергетичних витрат такий таргет виглядає надто амбітним.
Сам регулятор вже визнав складність його досягнення, перенісши термін виходу на цільовий рівень з 2027 на 2028 рік.
Занижений таргет фактично призводить до надмірно жорсткої процентної політики, яка стримує кредитування економіки.
Банківська система: від кредитування до заробітку на державі Тривале утримання високих ставок вплинуло на поведінку банків.
Частка кредитів у активах банківського сектору знизилася з 37% на початку війни до 27% наприкінці 2025 року.
Кредитування економіки становить лише 13% ВВП, що є одним з найнижчих показників серед країн, що розвиваються.
Натомість банки активно заробляють на депозитних сертифікатах НБУ. За 2022−2026 роки витрати держави на цей інструмент перевищили 310 млрд грн.
Фактично сформувалася модель, за якої значна частина фінансового сектору перерозподіляє бюджетні ресурси, а не фінансує економічне відновлення.
Чого чекати від інфляції у 2026 році
Офіційний прогноз НБУ передбачає інфляцію близько 7,5% за підсумками року.
Втім цей прогноз виглядає оптимістичним на тлі кількох факторів:
- можливого зростання енергетичних тарифів;
- підвищення світових цін на енергоносії;
- очікуваної девальвації гривні.
Тому ризики прискорення інфляції у другій половині року залишаються значними.
Що насправді може стримати інфляцію
Українська інфляція сьогодні має переважно витратний характер. Вона формується не надмірним попитом, а зростанням витрат — енергетичних, податкових і зовнішньоцінових.
У таких умовах боротьба з інфляцією потребує не лише монетарних, а й структурних рішень:
- розширення внутрішнього виробництва товарів;
- активізації банківського кредитування економіки;
- зниження регуляторного тиску на кредитування;
- формування стимулів для інвестицій у виробництво.
Без відновлення кредитно-інвестиційного процесу навіть найжорсткіша монетарна політика не здатна забезпечити стабільну цінову динаміку.
Інакше кажучи, інфляція в Україні — це насамперед питання структури економіки, а не лише процентних ставок.