Чому нам насправді потрібен вступ до ЄС

Країни ЄС — головні донори України під час війни, потужна політична підтримка, прихисток мільйонів українців, що знайшли притулок в Європі. Але для сучасної України, як на мене, головний сенс вступу України до ЄС в іншому.

Імплементація норм європейського права, а також обов’язковий міжнародний контроль за їх виконанням є запорукою змін в адмініструванні суспільно-економічних процесів в сфері судочинства, податковій галузі, запобіганні корупції тощо.

Це те, що гальмує розвиток країни на протязі всієї історії незалежності. Бо зараз Україна нагадує тихий райцентр, де мер, прокурор, суддя, головні податківець і поліцейський мають одне прізвище і котеджі в одному ж містечку в Іспанії.

Чим загрожує скасування всіх обмежень для капіталу зараз

Отже, що має зробити Україна щодо забезпечення вільного руху капіталу? Відповідно до нього, Україна, на момент приєднання до ЄС повинна скасувати усі наявні обмеження. Відверто кажучи, гадки не маю як це можна зробити в сучасних умовах.

Рух капіталів — це процес переміщення фінансових ресурсів (грошей, цінних паперів, інвестицій) між суб'єктами, галузями або країнами. У нашому випадку ЄС-Україна ще потрібно додати «вільний і без обмежень».

Але наявне законодавство України містить безліч обмежень, які викликані не простою економічною ситуацією ще до війни, а тим більше зараз. Наприклад: глобальне обмеження закордонних платежів за експортно-імпортними контрактами і дискримінаційний валютний контроль, неможливість виплат відсотків і дивідендів у валюті, обмеження купівлі-продажу цінних паперів у валюті.

Ще можна додати «офіційний курс НБУ», ліміти на купівлю валюти, особливі умови операцій в частково конвертованих валютах 2-ї категорії і ще багато чого. І, якщо питання надмірного адміністративного втручання можна відрегулювати в законодавчому процесі, то зняття всіх обмежень на валютному ринку призведе до непередбачуваних наслідків.

Що конкретно має зробити Україна

ЄС ставить умову привести у відповідність законодавство України до правил ЄС у сфері платежів, зокрема щодо платіжних послуг на внутрішньому ринку (Директива про платіжні послуги), транскордонних платежів та правил Єдиної зони платежів у євро (SEPA), а також показати здатність до повного виконання цих вимог на момент вступу.

Директива ЄС про платіжні послуги 2 (PSD2, 2015/2366/EU) регулює цифрові платежі, спрямована на підвищення безпеки, конкуренції та інновацій і сувору автентифікацію клієнтів (SCA). Україна вже імплементувала більшість норм PSD2 у Законі «Про платіжні послуги».

Так, з 2025 року для українських надавачів послуг діють оновлені правила регулювання капіталу та авторизації. А ще у нас є наше «бінго!» — monobank і «Дія», які мають рівень інноваційної цифровізації послуг та автентифікації клієнтів (спільно «Дія» — monobank), які не має переважна більшість країн ЄС.

Що до SEPA (проєкт ЄС для здійснення швидких, безпечних та дешевих безготівкових переказів у євро, в тому числі за кордон, за допомогою одного банківського рахунку IBAN), то тут є моменти.

З одного боку, станом на лютий 2026 року комітет Верховної Ради підготував для ухвалення законопроєкт № 14327, який створює правову основу для приєднання України до SEPA, а НБУ вже перевів систему електронних платежів на міжнародний стандарт ISO 20022. Але потрібно згадати, що SEPA ще називають «фінансовим безвізом», впровадження якого в Україні вбачається надважким з причин, що перелічені вище.

Ще така вимога: «Україна повинна мати повне узгодження з правилами ЄС щодо запобігання відмиванню грошей та фінансуванню тероризму (зокрема, Директиві про боротьбу з відмиванням грошей, Регламенту про боротьбу з відмиванням грошей та Регламенту про переказ коштів). Україна має продемонструвати достатню адміністративну здатність і стандарти доброчесності для належного впровадження і дотримання законодавства та зобов’язань щодо протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму, а також досягти відчутного прогресу у створенні надійної репутації.»

Що до «узгоджень правил», то тут питань нема. Україна прийняла правила, вступила, приєдналась і т.д. до всього чого тільки можна, що стосується цієї вимоги. Наприклад:

  • Україна прийняла всі стандарти FATF (Міжнародна група з протидії відмиванню брудних грошей);
  • окремо ухвалено стандарти Crypto-Asset Reporting Framework (CARF), які охоплюють ще й криптоактиви;
  • Україна бере участь в CRS (автоматичний обмін фінансовою та податковою інформацією);
  • приєдналася до FATCA, що передбачає обмін інформацією між податковими органами України та США.

Стосовно «достатньої адміністративної здатності, стандартів доброчесності для належного впровадження і дотримання законодавства», то Україна має НАБУ, БЕБ і Держфінмоніторинг. І тут маленька деталь, перші дві установи часто згадуються в інформаційних каналах як інструменти вирішення приватних економічних, або політичних питань. Окремо по Держфінмоніторингу. До його очільника, Філіпа Проніна, є питання з боку НАЗК і розслідування від НАБУ.

Результатів розслідувань поки що не має, як не має результатів і від числених закордонних службових відряджень керівника Держфінмоніторингу. Наприклад на пленарні засідання FATF в Парижі, де, через пасивну позицію України в цій організації, ніяких нових заяв щодо внесення росії до «чорного списку» FATF не було.

Таким чином, ми маємо зрозумілі і реальні умови вступу до ЄС, принаймні в частині вільного руху капіталу. Маємо позитивну динаміку в законодавчому процесі, технологіях. Існують суттєві законодавчі обмеження валютного ринку і міжнародних транзакцій, що є об'єктивними в стані воєнної економіки. Можливо, наші європейські ментори приймуть цей факт до уваги і вимоги будуть дещо скориговані.