► Підписуйтесь на телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Взаємозамінність та відсутність системних ризиків
Регулятор наголошує на гнучкості ринку страхування. Продукти різних компаній є взаємозамінними, а клієнтські портфелі у кризових ситуаціях можуть бути оперативно передані від однієї фінансової установи до іншої.
«Отже, неналежне функціонування або банкрутство окремих страховиків не загрожує стабільній роботі фінансового сектору. Відповідно жоден страховик не може отримати статус системно важливого», — підкреслюється у звіті НБУ.
Це означає, що держава не вбачає необхідності у спеціальному нагляді за окремими страховиками як за установами, що можуть похитнути макроекономічну стабільність.
Масштаби ринку в цифрах
Впевненість регулятора базується на скромних обсягах страхового ринку порівняно з іншими галузями економіки:
- 2% — частка страховиків у загальних активах фінансового сектору, що регулюється НБУ.
- 0,7% — співвідношення валових страхових премій до ВВП України за минулий рік.
- 1% — частка коштів страховиків у загальних клієнтських коштах банків (попри те, що самі страховики тримають у банках понад 40% своїх активів).
Проблема ефективності: дорогі продажі та інвестиційний дохід
НБУ звертає увагу на специфічну модель прибутковості українських страховиків. Ринок характеризується низькою збитковістю (виплати клієнтам), але високими комбінованими коефіцієнтами (загальні витрати).
Прибуток компанії отримують переважно завдяки інвестиційній діяльності, розміщуючи кошти під високі відсотки (наприклад, у депозити чи ОВДП). Однак така залежність посилює ризики: якщо відсоткові ставки в економіці знизяться, прибутки страховиків впадуть.
Головна причина високих витрат — неефективність операційної діяльності, зокрема величезні витрати на продаж полісів (аквізиційні витрати). Основним каналом збуту досі залишається агентська мережа, яка забирає значну частину доходу у вигляді комісійних.