► Підписуйтесь на телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Економічні гірки: від кризи до пандемії
Динаміка доходів європейців чітко відображає всі глобальні потрясіння останніх 20 років. Зростання було нелінійним і залежало від світової кон’юнктури:
- 2004−2008: період стабільного підйому.
- 2008−2011: стагнація через світову фінансову кризу.
- 2012−2013: спад економіки, спровокований борговою кризою в єврозоні.
- 2014−2019: відновлення стабільного зростання.
- 2020: різке падіння через пандемію COVID-19.
Після відновлення у 2021 році темпи зростання сповільнилися у 2022−2023 роках через інфляцію та енергетичну кризу, однак попередні дані за 2024 рік свідчать про нове прискорення збільшення доходів.
Лідери та аутсайдери
Найбільш вражаючі результати продемонстрували країни Східної Європи, які за цей час здійснили справжній економічний ривок. Абсолютним лідером стала Румунія, де реальні доходи населення злетіли на 134%.
До п'ятірки лідерів також увійшли:
- Литва (+95%);
- Польща (+91%);
- Мальта (+90%).
На протилежному полюсі опинилися країни Південної Європи. Лише дві держави ЄС зафіксували падіння реальних доходів за 20 років:
- Греція (-5%);
- Італія (-4%).
Серед країн із найменшим приростом також опинилися старі економіки Заходу: Іспанія (+11%), Австрія (+14%), Бельгія (+15%) та Люксембург (+17%).
Ефект низької бази та ціна боргів
Варто пояснити причини такого кардинального розриву. Феноменальне зростання Румунії, Польщі та країн Балтії значною мірою пояснюється ефектом низької бази. У 2004 році ці країни вступали до ЄС із значно нижчим рівнем життя, ніж у Західній Європі. Доступ до єдиного ринку, структурні фонди ЄС та іноземні інвестиції дозволили їм швидко «наздоганяти» багатших сусідів.
Натомість падіння в Греції та Італії є наслідком довгострокових структурних проблем. Греція досі не відновила рівень життя, втрачений під час руйнівної боргової кризи 2010-х років та жорсткої політики економії. Італія ж страждає від хронічно низького зростання продуктивності праці та стагнації економіки, яка фактично не росте вже два десятиліття. Те, що реальні доходи (себто купівельна спроможність з урахуванням інфляції) там нижчі, ніж 20 років тому, є тривожним сигналом для цих економік.