• у Польщі — 22,9%
  • в Австрії — 43,9%
  • у Німеччині — майже 50%
  • в Данії — понад 85%

«Лише чверть українських домогосподарств мають кредити, і це дуже низький рівень порівняно з ЄС. Така ситуація — наслідок як обережності банків, так і зниженого попиту на тлі війни. Але це також свідчить і про величезний потенціал для зростання», — вважає Мустафаєва.

Особливо показовими є дані про так званий показник DSTI — співвідношення витрат на обслуговування кредиту до доходів. У середньому він становить близько 20%, що вважається безпечним рівнем. Навіть за іпотекою — найбільш витратним видом кредитування — цей показник не перевищує 40%.

«Для більшості позичальників кредитне навантаження залишається цілком прийнятним, адже вони беруть невеликі за сумами кредити. До слова: такі кредити є найбільш поширеними. Є, звісно, групи з низькими доходами, для яких витрати на обслуговування боргу сягають майже 40%», — зазначає фахівчиня.

Найпопулярніший вид кредитів серед фізичних осіб — позики на придбання товарів. Саме вони формують основу гривневого портфеля банків. У порівнянні з довоєнним періодом ці кредити зросли майже на 29%. Швидкими темпами зростає і іпотека — за три роки її портфель збільшився більш ніж удвічі. Водночас автокредитування просіло, хоча цьогоріч і демонструє ознаки відновлення.

На думку експертів, попри поточні ризики, розвиток кредитування — це ключ до відновлення економіки. Але без державної підтримки зрушити цей процес буде непросто.
«Сьогодні особливо важливо розвивати державні програми доступного кредитування. Вони мають охоплювати як стратегічні галузі економіки, так і малий бізнес і сферу іпотеки. Це не тільки стимулює споживання, а й запускає розвиток будівництва, виробництва, сфери послуг», — підсумовує Діляра Мустафаєва.