Скільки посилок отримують українці

Міністерство фінансів описує «поштові» положення нового законопроєкту, як боротьбу зі зловживаннями. І наводить число у 51,5 млн неоподаткованих посилок, імпортованих до України у 2023 році, — мовляв, на кожного українця, включно з пенсіонерами, припадає по два ввезених пакунки, що свідчить про використання «лазівок». Відповідно, їх треба закрити.

Та це нормальна ситуація для поштово-логістичного ринку, особливо в умовах розвитку електронної комерції. Наприклад, у сусідній Польщі на кожного громадянина припадає 3,3 імпортовані посилки на рік, а в Німеччині — взагалі 8,7. І мова про «лазівки» в цих країнах не йде, бо всі розуміють важливість міжнародної торгівлі.

У боротьбі зі зловживаннями новий законопроєкт ризикує досягти абсолютно протилежного результату: де створюють більше обмежень, з’являється більше людей, які їх хочуть обійти.

Відповідно, повне скасування безмитних лімітів призведе до ще більшого розквіту контрабанди та «сірих» схем, до яких вдаються несумлінні учасники ринку.

Особливості регулювання

Деякі діячі зазначають, що нова ініціатива відповідає нормам Європейського союзу. Частково це правда — в ЄС дійсно не існує безмитних лімітів, із кожної посилки сплачуються податки. Та є великі «але».

По-перше, з 2021 року в Європейському союзі офіційно запрацювала система The Import One Stop Shop (IOSS). Її розробляли декілька років, готували всі країни-членів до імплементування і після тестового періоду запустили повноцінно. Вона значно спрощує декларування та сплату ПДВ при імпорті товарів до Європейського Союзу.

По-друге, на ринку є так звані ІНКОТЕРМС — міжнародні умови торгівлі. Серед них є DDU (Delivered Duty Unpaid — доставка без оплати мита) та DDP (Delivered Duty Paid — доставка з оплатою мита). Цими умовами регулюють, власне, платника податків — ним може бути постачальник або покупець.

В Європейському союзі діє умова DDP. Це означає, що податки сплачує відправник — виробник, міжнародний онлайн-майданчик — відповідно, мешканці ЄС звільняються від додаткових витрат на замовлення з-за кордону. В Україні ж поки діє DDU — таким чином, мито сплачує лише отримувач, бо інших механізмів не передбачено.

Загалом український ринок готовий до «європейської моделі». Та він потребує відповідних інструментів та зрозумілих процесів.

А для цього почати треба з адаптації національного законодавства — зокрема, Митного кодексу та закону «Про електронну комерцію». І варто пам'ятати, що це не швидкий процес — у ЄС на подібну трансформацію пішло близько п’яти років.

Проблеми адміністрування

Відсутність законодавчої бази призводить відразу до двох негативних наслідків.

По-перше, адміністрування податків лягає на плечі поштово-логістичних операторів. Це серйозний виклик для кожного бізнесу — кількість посилок, що треба буде опрацьовувати, зросте в сотні раз.

Зараз таких потужностей немає в жодної української компанії. Відтак бізнесам доведеться компенсувати витрати збільшенням вартості власних послуг.

По-друге, одна з цілей нового законопроєкту — підвищити надходження до бюджету. Та коштом збільшення податків із закордонних відправлень досягти цього навряд вийде.

За нашими оцінками, тільки їх адміністрування обходитиметься у щонайменше 100 грн за одну посилку, що неспіврозмірно податкам, які стягуватимуться.

Статистика та досвід показують, що ринок та держава виграють, коли електронна комерція розвивається. Наприклад, якщо минулого року наш поштовий оператор «Росан» сплатив до бюджету 219 млн грн податків, то цього року цей показник, за нашими прогнозами, збільшиться до понад 275 млн грн.

Щоб наповнювати бюджет коштом електронної комерції, її потрібно заохочувати, а не навпаки.

Потреби для фронту

Повномасштабне російське вторгнення сильно нашкодило українській економіці та добробуту звичайного українця. Купівельна спроможність разом із іншими метриками погіршуються третій рік поспіль. Закордонні магазини та онлайн-майданчики стали для громадян чи не головною можливістю купувати якісні речі й товари за адекватними цінами.

Через нове законодавство може зникнути цілий сегмент онлайн-покупців. За нашими оцінками, це призведе до зменшення обсягів ринку — власне, кількості посилок — щонайменше на 30%, що негативно позначиться як на ринку, так і на економіці загалом.

Крім того, під час великої війни українці почали набагато частіше купляти військові та навколовійськові товари саме за кордоном. За нашими даними, кожна 20 посилка призначена для фронту: це тактичний одяг, амуніція, запчастини для дронів, електронних приладів тощо.

Читайте також: Уряд готує підвищення податків: найшкідливіша пропозиція для економіки

За умови ухвалення законопроєкту нашим захисникам та волонтерам доведеться або значно переплачувати за ці товари, або зовсім від них відмовлятися.