Фактично йдеться про податки на війну. Серед купи пропозицій, є одна дуже несподівана, що стосується виключно АЗС. Йдеться про наведення ладу зі сплатою податку на прибуток (ПнП), із яким реально біда.
В чому полягає проблема
Цей податок дуже важко адмініструвати. На відміну від ПДВ, рух якого податківці бачать онлайн (та й тим вони не завжди можуть користуватися), для перевірки повноти нарахування та сплати ПнП необхідно проводити документальну перевірку, на що немає ані часу, ані штату.
Отже, сплата податку на прибуток — це воля, сумління та світогляд власника бізнесу. А це дуже розмиті орієнтири для тих, хто покликаний заробляти гроші. Багатьма цілком законними або напівзаконними методами прибуток можна занизити, а з ним і податок. Наведу декілька прикладів.
ОККО й WOG — цінові лідери, купують та продають пальне за однаковими цінами, мають однакові станції тощо. Перша у 2023 році сплачувала 250 тис. грн податку на прибуток на місяць, друга — 52 тис.
БРСМ та Avantage 7. Майже однакові мінімальні ціни на ринку. Перша платила 11 тис. грн ПнП із заправки на місяць, друга — 83. Більше, ніж WOG, який об'єктивно заробляє більше за рахунок набагато вищих цін. Але не поспішайте аплодувати Avantage 7: навіть за таких показників її нові станції вартістю 1,5−2 млн доларів окупатимуться десятки років (ми ж і в це не віримо, правда?). Об'єктивно прибутки набагато більші, ніж на папері.
Штирить наступне. У 1 кварталі 2024 року розрахунковий розмір ПнП із літра пального складав 50 копійок (чиста маржа близько 2,5 грн/л). Дисконти у будь-якої мережі складають декілька гривень від стели! Але дивимось на графік і бачимо, що навіть ці копійки панове-нафтотрейдери не хочуть платити у бюджет воюючої країни.
Як бачимо, спілкування «по-хорошому» не складається. Діяти треба рішуче та жорстко.
Що пропонують
Це назвали авансовою платою ПнП, хоча фактично це фіксований абонемент, який не повертається. Незалежно від фінрезультатів на папері. Такий собі квиток на ринок.
Залишається тільки завдання розрахувати його вартість.
Тут проблема. Невідомо звідки в уряді виникла ідея прив’язати вартість абонементу до… резервуарного парку АЗС. Тобто чим більше в тебе ємностей, тим дорожче. Але обсяг резервуарів не означає, що ця заправка заробляє багато. Як і те, що культурист завжди має гарне здоров’я. І навпаки.
І якщо ідея авансової сплати ПнП почала блукати коридорами Мінфіну ще минулого року, то прив’язка до резервуарів стала новиною абсолютно для всіх на ринку.
Але ще більше дивує розрахунок цього платежу. Це обсяг резервуарного парку у кубометрах, помножений на половину мінімально встановленої заробітної плати. В середньому АЗС мають 80 кубів зберігання, мінімальна зарплата зараз 8 000 грн. Тобто в середньому щомісяця АЗС має сплачувати 320 тис. грн.
Щоб сильно не занурюватись, лише скажу, що це більше, ніж платить ОККО, — 250 тис. грн (у 2023 р.). (У компанії мені уточнили, що в середньому по мережі мають 115 кубів зберігання, то для них податок становитиме 460 тис. грн/міс.).
Або інакше: 70% українських АЗС у 1 кв. цього року не заробляли 320 тис. грн. Тобто з них хочуть взяти більше, ніж у них фізично є. Звісно, вони були і є поганими хлопчиками й дівчатками, але ж на смертну кару точно не заслуговують.
Читайте також: Люди чи бізнес: хто насправді платить найбільше податків в Україні
Розрахунок маржинальності та прибутковості АЗС показує, що мова може йти про 80−150 тис. грн ПнП на місяць, залежно від реалізації. Але прив'язка до реалізації має свої ризики, бо бити чеки повз касу у нас вміють дуже гарно, а будуть ще краще.
Прив’язка до резервуарів — точно ні. Їх ще почнуть різати, щоб зменшити податок, а резервуари на АЗС нам потрібні, щоб не використовувати нафтобази. (Днями, до речі, відбулася чергова потужна атака на паливну інфраструктуру).
Резюмуємо: ідея з авансовим платежем гарна, але над механізмом треба думати. Залучати фахівців, учасників ринку, все досить просто рахується. Окрім збільшення зборів до бюджету, йдеться й про очищення ринку від різних маргіналів. Тому це має бути цікаве всім, окрім, звісно, останніх…