Новина про знищення двох нафтобаз минулого тижня для багатьох стала несподіванкою. Вважалося, що по нафтовій інфраструктурі б'ємо тільки ми.
Насправді нафтобази знаходяться під прицілом ворога постійно. Наводжу слайд із моєї останньої презентації — понад 50 нафтосховищ та нафтопереробних об'єктів було атаковано з 2022 року по всій території країни. Цього року я нарахував до 10 атакованих об'єктів.
Набоїв не шкодують. Один із знищених об'єктів минулого тижня був атакований сімома шахедами. Вони навіть тактику змінили: летять на висоті 2,5 км — недосяжній для мобільних вогневих груп, а потім вертикально падають.
З професійного погляду, стратегія росіян мені незрозуміла. Не виключаю, що після розвалу нашої енергетики вони багатіють думкою про нейтралізацію ринку пального, як джерела живлення для тих же генераторів. Але бомблять нафтобази два роки, а результату немає.
І, що головне — не буде. Це вам не електроенергетика з її величезними об'єктами (читай, мішенями). Попри масштабні атаки, ринок функціонує, як годинник, щобільше, у нас перманентний профіцит всіх марок пального.
Нафтобази з 2022 року майже не використовуються, хіба що, як естакади для перевантаження з залізниці у бензовози. Якісь мертві залишки є, як і пари нафтопродуктів, які гарно горять. Тому виглядає ефектно.
Навіть якщо десь щось і було та згоріло, вплив на ринок — нуль. Відразу приїжджає нове.
В цьому особливість паливного ринку — у його децентралізованості. Тисячі заправних станцій, бензовозів, цистерн, терміналов та термінальчиків, десятки струмочків постачання через кордон.
Читайте також: Чому ціна пального на різних АЗС може відрізнятися на 7 грн за літр
Складів, безумовно, шкода, доведеться багато відновлювати після війни. Але в оперативному плані жодних результатів ці атаки не дають. Пальне було і буде. Сьогодні це одна з небагатьох точок опори.