США та ЄС не зможуть обійтися без Індії
Геополітика взагалі любить трикутники, саме в їх рамках зручно формувати внутрішні сили та протисили, розігрувати «третього зайвого», як у випадку з СРСР у трикутнику Кіссінджера «Китай-СРСР-США». Тоді «третім зайвим» став СРСР.
Але зараз настає, за моъм формулюванням, «Епоха воюючих кластерів» та Революція Глобального Півдня. Ключовою фігурою геополітичного протистояння стає ромб. Розділіть ромб на дві частини та отримаєте два трикутники.
З першим ми визначилися — це Китай-рф-Іран. Страшний сон Кіссінджера, оскільки цей трикутник має відразу три вектори сили: у бік Ізраїлю, ЄС та Індо-Тихоокеанського регіону (Японія, Тайвань, Південна Корея). І він має захищені внутрішні комунікації.
Важко уявити, про що думає Байден. Але на його місці будь-який інший президент США працював би в режимі 24/7 над «розшивкою» цього симбіозу у вигляді Ірану, рф та Китаю.
З одним трикутником визначились, а що з другим? Є США та ЄС, країн, які могли б претендувати на третю силу, небагато. Британія, Японія, Канада, Австралія, Південна Корея не є такими, попри свій економічний потенціал. Залишається Індія.
Інакше, США доведеться «працювати» на два фронти (Ізраїль, Тайвань), і це за умови, що Європа сама зможе сформувати систему своєї безпеки, а це неочевидно. Без Індії, союз ЄС та США виглядає, як слон на трьох ногах. Потрібна четверта нога у вигляді Індії.
Як можна перемішувати союзи
Є ще варіант «схлопнути» ромб і розділити його на три трикутники, у кожному з яких братиме участь США та вестиме свою гру. Але тоді треба «прибрати» одного з шести учасників.
Наразі їх шість: Китай, рф, Іран, США, ЄС і потенційно Індія.
Якщо прибрати Іран, то ромб розпадається на три трикутники:
- рф, Китай, США — майже класика.
- рф, США та ЄС — особливо в контексті нового арктичного протистояння (Перша глобальна кліматична війна, за моєю термінологією і якщо вірити Соросу).
- США, Індія, Китай — абсолютно новий формат. Його реалізація вимагатиме трильйонних інвестицій та здатність США реалізовувати глобальні девелоперські проєкти розвитку, а не руйнування.
У Японії, Південній Кореї та на Тайвані в американців вийшло. Але це було давно. В Афганістані, Лівії та Іраку — провал. Але в перспективі ризиків, що виникли, ці провали виглядають, як епізоди чогось більшого.
Цим «більшим» може стати формування «світового євразійського острова» у складі рф, Китаю, Ірану, Білорусі, Центральної Азії, Пакистану, Афганістану, М'янми, КНДР. Щось на кшталт апгрейду ШОС (Шанхайської організації співробітництва).
З іншого боку, згідно з низкою теорій, можуть бути країни Скандинавії, Балтії, Україна, Британія, Північна Африка, Ємен, Індія, М'янма, Таїланд, В'єтнам, Філіппіни, Індонезія, Тайвань, Південна Корея та Японія. Цим, зокрема, пояснюється включення Швеції та Фінляндії до НАТО, загострення на Тайвані.
Читайте також: Китай, росія та Іран зміцнюють зв'язки: наскільки небезпечним є їхній союз
Чому без Індії не обійтися та з ким буде Африка
Посилення торгової взаємодії рф, Ірану, Індії та Пакистану, поряд із проєктом будівництва транспортного коридору Північ-Південь (з рф до Азербайджану, іранські порти і далі в Індію), створює для Заходу низку викликів.
Це посилення формує інтеграційне торгове ядро «Великого острова» у вигляді Євразії, яке, у разі запуску нових транспортних сухопутних коридорів, вперше в історії може стати незалежним від морських транспортних комунікацій і, відповідно, від військово-морської могутності океанських імперій, таких як США та Британія.
Слабкість сухопутних коридорів завжди була ахіллесовою п'ятою сухопутних імперій, починаючи зі стародавнього Великого шовкового шляху та завершуючи новими логістичними проєктами Китаю. Доля проєкту «Світового острова» знову залежить від Індії, тому що без неї пазл не складається.
Саме тому США приділяють відносинам із Делі таку пильну увагу, намагаючись запустити альтернативний морський «Шлях спецій» з Індії до ЄС. Індія намагається розіграти золоту акцію, беручи участь і в БРІКС, і в «Шлях спецій».
Африка, зі свого боку, дрейфуватиме або у бік «Великого Острову», або у бік регіональних проєктів Заходу — залежно від того, хто перемагатиме.
Як поводитиметься Китай
Міністр фінансів США Джанет Єллен нещодавно відвідала з візитом КНР.
Ключове її послання китайському керівництву: добровільне скорочення промислового «надлишкового» потенціалу та розміру національного капіталу: «зменшення національного капіталу може бути позитивним».
Особливо Єллен наполягала на різкому скороченні випуску Китаєм електромобілів та інших «зелених товарів», оскільки Зелений курс має стати драйвером зростання ЄС та США, а не Китаю.
Китай може прийняти ці правила гри та зберегти частину торгових операцій з ЄС та США. У цій моделі він продовжуватиме залишатися вразливим від блокування морських торгових шляхів.
А може й не прийняти, зробивши ставку на внутрішній ринок та взаємодію з країнами Азії та Африки, кредитуючи їх для купівлі китайських товарів та розміщуючи там дешеві виробництва. Дозволяючи вкладати надлишки капіталу цих країн у юаневі фінансові інструменти, як вже зараз це робить рф.
У такому разі, Китай орієнтуватиметься на внутрішні євразійські сухопутні комунікації, поступово відмовляючись від морських. Активність хуситів у Червоному морі може бути пов'язана саме з цим: у разі запуску транспортного коридору Північ-Південь, Суецький канал стає непотрібним для транспортування російської нафти до Індії.
Загалом за торговельними змінами завжди приходять і геополітичні трансформації. Привид блукає світом, привид «Великого євразійського острова».
І це найбільший виклик США, коли концепцію «Світового острова» хотіла реалізувати Німеччина під час Другої світової війни.