Після фіксації з 24 лютого 2022 року коридору за курсом долара на міжбанку в межах 29,25 гривні+1% Нацбанк змінював його лише раз. У липні минулого року було вставлено новий коридор: 36,57 гривень +1%, який досі підтримується регулятором.
Бізнес та громадяни швидко звикли до проведеної тоді офіційної девальвації гривні майже на 25%, а компанії відразу ж заклали власні курсові очікування до цінників своїх послуг та товарів.
В умовах валютних обмежень та заборон, фактично, ринковим курсом став курс готівкового ринку, де заборон було менше. Значна різниця між офіційним курсом та реальним ринковим досягала 7−8 гривень на доларі. Це відображало реалії 2022 року, коли через розміщення ОВДП та військових облігацій було емітовано 400 млрд гривень.
Перегляд офіційного курсу серйозно підігрів інфляцію, яка, за підсумками минулого року, досягла 26,6%. Причому це офіційні дані, насправді ж, значна частина товарів подорожчала на всі 50−100%, а то й більше.
Цього року ситуація принципово інша, що підштовхує посадовців НБУ до можливості скасування фіксованого та повернення до плаваючого курсу. Тим паче, що в рамках домовленостей з МВФ про нову кредитну програму на $15,6 млрд уряд пообіцяв повернутися до плаваючого курсу і скасувати введені після 24 лютого 2022 року обмеження. Наразі ця тема почала обговорюватися ще активніше.
Чому варто було б повернутися до плаваючого курсу
Аргументами на користь повернення до плаваючого курсу є такі обставини:
1. Зростання ЗВР до $41,719 млрд (у тому числі «чистих» резервів, які на 1 серпня становили 28,935 млрд).
Динаміка міжнародних резервів
2. Вирівнювання офіційного курсу, курсу готівкового ринку обмінників та «чорного» ринку.
Після різниці в 7−8 гривень на доларі в найгірші для гривні часи 2022 року, нинішні 40−60 копійок здаються гідним показником, що свідчить про стабільність валютного ринку.
Часто в цій ситуації посадовці, особливо непрофільних для фінансистів відомств, забувають про те, що у 2023 році левова частка соціальних видатків держави закривається за рахунок міжнародної допомоги, тобто неемісійним шляхом. Але ця допомога не буде вічною. Хоча, найімовірніше, збережеться у потрібному для уряду обсязі, щонайменше, до кінця війни.
Але поки що (за відсутності роботи «друкарського верстата», скорочення населення на 6−8 млн біженців, низької платоспроможності людей, що залишилися в країні, і при зростанні цін) більшість громадян не в змозі особливо вкладатися у валюту. Саме тому Нацбанк зараз і фіксує дуже хитку, але все ж таки стабільність готівкового валютного ринку.
Операції фізичних осіб із купівлі/продажу іноземної валюти (12 місяців)
3. Відносний спокій на міжбанку, де НБУ за рахунок своїх інтервенцій та рекордного обсягу ЗВР легко утримує коридор 36,57−36,93 гривні за долар.
Причому останні декілька місяців обсяги резервів, які витрачаються Нацбанком на підтримку коридору, становлять цілком підйомну для нього суму в межах до $2−2,5 млрд. Це повністю перекривається надходженнями міжнародної допомоги в $3−4 млрд і навіть дозволяє поступово нарощувати ЗВР.
4. Поступове згасання інфляції та позитивні зрушення у грошово-кредитній політиці. Зростання цін сповільнюється швидше за очікування НБУ та інших відомств. У червні, за даними Держстату, інфляція у річному вимірі сповільнилася до 12,8%. У липні тенденція збереглася, зростання цін рік до року становило 11,3%. Це дало підстави Нацбанку розпочати цикл зниження облікової ставки — у липні її було знижено з 25% до 22% річних. Посадовці обмірковують над можливістю її подальшого зниження до 18−19% до кінця року.
При потенційному зростанні курсу, що може статися у разі повернення до вільного курсоутворення, з'явиться можливість отримати позитивну валютну переоцінку за балансом НБУ. Тож, підстави для того, щоб відпустити курс, є досить вагомими.
Які фактори можуть зіграти проти
Але є декілька контраргументів, які треба обов'язково враховувати під час ухвалення рішення про відмову від фіксованого курсу. Звісно, якщо Нацбанк хоче, щоб потім йому не довелося гасити нові пожежі.
Саме за рахунок запровадження жорстких обмежень на проведення валютних операцій та на виведення капіталу, було збережено відносну стабільність валютного ринку в умовах військового стану.
Вирішивши повернутися до плаваючого курсу, Нацбанк змушений буде піти і на супутні до цього кроки у вигляді:
1. Дозволів для нерезидентів на виведення валюти від погашення гривневих ОВДП (зараз дозволено виводити лише відсотки). А це близько 50,65 млрд гривень станом
ОВДП в обігу за номінально-амортизаційною вартістю
2. Дозволів для українських підприємств гасити взяті раніше валютні кредити у приватних кредиторів (зараз дозволено розраховуватися за позиками лише з міжнародними організаціями, та й то з нюансами). Це можуть бути суми погашення кредитів, що досить швидко виникли в межах, щонайменше, $5−8 млрд. До того ж, знову спливе проблема схемного виведення грошей, коли під соусом раніше взятих валютних кредитів та їх дострокового погашення, нібито за ініціативою кредитора, насправді, бізнес переказує валютні кошти на свої родинні структури за кордоном.
Сюди ж можна віднести і всілякі схеми повернення нашими підприємствами валютних сум за товарні кредити чи продукцію, і багато інших хитрощів щодо експортно-імпортних операцій, які дозволяють вивести валюту або не заводити її до України в повному обсязі або частково.
3. Вирішення питання про анулювання обмеження щодо обсягів зняття валюти з рахунків фізичних осіб та переказів за кордон із поверненням до довоєнного рівня стелі за сумою, а також можливості фізособам проводити свої валютні транзакції з купівлі закордонних цінних паперів, нерухомості тощо.
4. Вирішення питання утримання «гарячих грошей» населення на поточних гривневих рахунках у разі відпускання курсу, щоб вони не вийшли на готівковий валютний ринок. Поки що статистика є позитивною для НБУ. «Частка депозитів терміном від 3-х до 12-ти місяців зросла з 47% у січні до 76% у травні, а частка строкових гривневих депозитів у червні — на 5% — до 35%», — говорив ще нещодавно голова НБУ Андрій Пишний.
Але не варто забувати, що потенціал «гарячих» грошей у вигляді гривневого навісу на поточних рахунках громадян зберігається на рівні 280−400 млрд гривень.
Зрозуміло, що при переході до плаваючого курсу частина громадян занервує та вирішить купити валюту. Навіть якщо це буде 10−20% від тих, хто зараз тримає гроші на банківських рахунках, це додасть попиту в обмінниках ще приблизно на $1 млрд. Зі свого боку, власники обмінників не втратять нагоди підвищити котирування, чим лише підвищать градус ажіотажного попиту.
Проконтролювати це Нацбанку буде дуже важко. Саме тому для НБУ важливо скоротити до мінімуму поточні рахунки населення за рахунок перевкладень коштів на строкові депозити.
Якщо за поточними рахунками юросіб купівля валюти потребує документів із зовнішньоекономічної діяльності або за валютними кредитами, то для населення за поточними рахунками у гривні такого обмеження (окрім як за сумою зняття на добу) немає. І це становить за негативного розвитку подій серйозну загрозу для курсу.
5. Зростання негативного сальдо зовнішньої торгівлі. У 1-му півріччі дефіцит зовнішньої торгівлі збільшився в 4 рази — з $2,58 млрд до $11,04 млрд. При цьому експорт впав на 14,3%, а імпорт зріс на 20,7%.
З урахуванням ще й постійних обстрілів транспортної інфраструктури (що потребує постійних закупівель нового обладнання для ремонту), а також наближення опалювального сезону (що означає закупівлі додаткового обсягу палива), негативне сальдо торгівлі лише зростатиме. Відповідно, активне «вимивання» валюти за рахунок оплати імпорту на фоні низького припливу валютного виторгу від експорту тільки посилиться.
Це, щонайменше, 5 причин, через які Нацбанку категорично не можна поспішати з переходом до плаваючого курсу. Інакше, таке рішення загрожує збільшенням кількості інтервенцій для нівелювання дефіциту валюти над ринком чи ситуативними значними коливаннями курсу. На цьому фоні ЗВР у розмірі $41,7 млрд уже не виглядатимуть так вражаюче, як зараз.
Скільки коштуватиме долар, якщо відпустити курс зараз
Перехід до вільного курсоутворення на першому етапі спровокує зростання цінників долара як у міжбанку, так і на готівковому ринку.
За моїми розрахунками, ситуативно на подібних новинах котирування готівкового долара можуть швидко зрости до рівнів продажу 42−45 гривень, а на міжбанку — підвищитися до позначок 40−41 гривня.
Поки що цей відкладений попит на валюту, сформований наразі за рахунок чинних валютних обмежень, не буде задоволений, коливання курсу будуть значними. Бізнес негайно по-максимуму закладе це до ціни своїх товарів та послуг. В результаті, надія НБУ на зниження інфляції буде похована.
Що може зробити НБУ
У НБУ це розуміють, тому, найімовірніше, підуть за сценарієм поступового зняття валютних обмежень, залежно від поточної ситуації з резервами, результатів зовнішньоекономічної діяльності, а також обстановки на фронтах. Розмова про остаточний перехід до плаваючого курсу може піти лише після перемоги України у війні, і то — покроково.
Інший більш-менш безпечний для гривні сценарій — це варіант, коли НБУ в міру ослаблення валютних обмежень поступово скорочує свою присутність на міжбанку і продає валюту за фіксованим курсом лише на певні цілі з жорстким контролем за цільовим використанням цієї валюти саме на заявлені завдання.
А купівля валюти на погашення кредитів, виведення коштів іноземцями з гривневих паперів тощо будуть можливі лише за рахунок придбання на міжбанку в інших продавців валюти — експортерів і вже за вільним курсом, що склався, без втручання НБУ.
У цьому випадку, Нацбанк скоротить витрати ЗВР на непродуктивне, з погляду держави, виведення капіталу, але дасть можливість цим клієнтам закривати свої поточні питання щодо валюти за курсом, що реально склався.
Ця модель має багато корупційних та інфляційних ризиків. Адже тоді всі клієнти все одно закладатимуть валютні «кости», які зросли для них, до своїх цін на товари та послуги.
Мій прогноз: НБУ збереже поки що діючу модель роботи валютного ринку з поступовим зняттям окремих валютних обмежень. І не відпускатиме курс, щоб не ризикувати крихкою стабільністю на валютному ринку.
У цьому випадку, у регулятора збережеться можливість для маневру в частині досить великого рівня ЗВР. Паралельно, він матиме можливість за рахунок поступового ослаблення обмежень реально знижувати тиск:
- сформованих диспропорцій в економіці;
- наслідків війни;
- загрози для курсу у вигляді гривневого навісу на поточних рахунках клієнтів.
Тим паче, що відмова від фіксованого курсу зараз не надасть додаткової підтримки експортерам, оскільки аграрна частина нашого експорту (а це не менше половини всієї валютної виручки, що йде до країни) зараз страждає більше не через курс, а через порушену логістику.
Загалом, я вважаю, що, за умови поступового зняття валютних обмежень, до реального переходу до вільного курсоутворення ми можемо прийти не раніше весни 2024 року. Але, найімовірніше, і з найменшими втратами для нашої економіки, це можна робити тільки після війни.